Навколо Києва на авто Захід. Скансенс, страуси та могила цадика.
Vložit
- čas přidán 25. 08. 2024
- Канал «Круглик круїз» продовжує інформувати про те, чим зайнятися киянам під час війни, коли кордони для певних категорій громадян зачинені на невизначений термін. В цьому роліку покажемо визначні достопам’ятності, розташовані на захід від столиці України. Ви довідаєтеся:
- Кому і чому Петро Чайковський присвятив 4-ту симфонію?
- Що залишилося від садиби Терещенків у Шпитьках?
- Де знайти могилу цадика, куди кладуть записки, як у стіну плачу в Єрусалимі?
Так що підписуйтесь і мандруйте з нами!!!
Логічно стартувати на Житомирському шосе. Одразу на виїзді із Києва в Катеринівці, яка зараз вже в межах столиці, бачимо поштову станцію 1846 року. Вона побудована за типовим проектом, характерна особливість - стрільчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції розташовані і далі в Любимівці та Калинівці. Ми їх обов’язково покажемо. Спеціально ці атракції оглядати не варто, але якщо проїздите поруч, можно глянути одним оком.
Офіційна назва станції «Будинок лругого розряду з готелем». Тут були кімнати для приїжджих і поруч будинок ямщика, катерна та конюшня.
Трошки історії. На початку 19 століття в Росії налагодили поштово-діліжансне сполучення від Києва аж до кордону з Австро-Угорщиною. По всій трасі побудували станції, де мандрівники могли заночувати, перекусити, навіть випити алкогою, оскільки ГАІ тоді ще не придумали, також нагодувати чи поміняти коней.
Усі поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково: прямокутний двір, по центру власне будинок станції, праворуч - в'їзні ворота, ліворуч - виїзні. Муровану огорожу так також декорували в неготичному стилі.
На поштовій станції обов’язково були папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька. Мандрівникам пропонували самовар і все, що потрібно для вживання чаю.
За 18 кілометрів наступна станція в Любимівці вже була 1 розряду, тобто мала так звані імператорські апартаменти.
«Українське село»
За кілька кілометрів повертаємо праворуч в етнографічний комплекс «Українське село». В експозиції під відкритим небом представлені будинки та інші господарські споруди із різних регіонів України. Є оранжерея і зоокуточок. Вхід вільний.
Володів усім цим майном вже покійний народний депутат кількох скликань Володимир Бондаренко. В 2014 році до обрання Кличка він кілька місяців керував Київською міськадміністрацією. Як ми виявили, крім музею, це ще і не поганий бізнес проект. На території скансенсу є колиба з банкетною кімнатою і готель. Вартість проживання двох осіб на добу близько 1300 грн. На Новий рік ця цифра зросла вдвічі.
Від музею поїхали в село КопилІв дивитися на садибу фон Мекка, а дорогою в Калинівці оглянули комплекс будівель поштової станції, який зберігся майже в первозданному вигляді.
Наприкінці 19 століття Копилів належить дворянській родині баронів фон Мекк - Надії Філаретівні та її сину Миколі Карловичу. Мати була шанувальницею Петра Чайковського, допомагала йому матеріально і запрошувала сюди в гості. На знак подяки композитор присвятив їй 4-ту симфонію. Син був відомим підприємцем, володів низкою залізниць. Одним із захоплень фон Мекка були коні. Він матеріально допомагав художнику Михайлу Врубелю, який також тут бував, купував його картини і оплачував лікування. Щоправда, портрет Миколи чомусь намалював Борис Кустодієв.
У 1888 р. фон Мекки зводять тут літній дерев’яний будинок в стилі «дачний модерн». Будівля має 2 поверхи, мансарду та невеличку терасу. Фасад прикрашає орнамент з дерева і гостроверхі башточки на даху. Раніше тут ще були корівник, молочна ферма, млин, водонапірна башта, кінний завод.
А ми їдемо в село Шпитьки дивитися, що залишилося від садиби Терещенка кінця 19 століття. Від неї залишилися водонапірна вежа, каретна і льох. До башти по периметру прибудовано вісім симетричних приміщень, які використовувались під каретні і стайні. План будівлі нагадує восьмигранну зірку. Льох - двоповерховий, має подвійні стіни між якими циркулює повітря. Таким чином в погребі постійна температуру та сухе повітря.
Єврейське поселення «Анатєвка» (Гнатівка) для біженців зі Сходу України назвали на честь населеного пункту із повісті Шолом Алейхема, (справжнє прізвище Рабінович) «Тев’є-молочар». У нашій родинній бібліотеці зберігся отаких томік письменника, щоправда не дуже новий. Ось фото самого Рабіновича з родиною. А ось цитата з повісті: «Не забагато честі для мене, щоб весь світ раптово довідався, що на тому боці Бойберика, неподалік Анатівки живе людина на ім’я Тев’є-молочар». Цікаво, що в 2019 році почесним мером містечка оголосили адвоката екс-Президента США Трампа - Рудольфа Джуліані.
Духовним центром Анатівки є дерев’яна синагога з квадратними та прямокутними вікнами. На стіні синагоги є табличка з прізвищем колишнього глави Адміністрації Петра Порошенка Бориса Ложкіна. Допомогав будівництву і український бізнесмен, колишній депутат з ОПЗЖ Вадим Рабінович.
Тварини - це завжди мило, сакральні споруди - інформативно. Дякую. Чекаю на подальші подорожі.
Дякуємо. Далі буде.
Гарна подорож і цікаві історичні довідки. Поштові станції для мене виявились новиною.
На садибою фон Мекк хотілось плакати... Про Терещенків взагалі мовчу.
Дякуємо, ми старались.
Західна частина подорожі дуже цікава, дякую, подробиці не були б зайві.
Що саме Вас цікавить?
Ой, пане Вікторе, далекі Ви від села... Де це удвох корову доять? ))
Та і з самогоноварінням маєте проблеми: оті діжечки - це охолоджувачі, у яких пари спирту конденсуются і витікають з краника у третій діжці у вигляді первака. І воду часто доводилось міняти, бо грілась.))
Пані Аліно, я 5 років пропрацював ветеринаром в колгоспах Литовської РСР. Доїння корови - це постановочний кадр для приверненнгя уваги трудящихся. Щодо самогону, ми лише вчимося. Дякуємо за роз'яснення.
Дуже поганий музичнтй супровід , хто писав текст для супутниці? Нема ні розуму ні смаку.Краще б ви самі скомпонували текст, у вас добрий і яскравий голос, чиста українська мова.
Музику беремо з фонотеки Ютубу, щоб нее порушуватии авторські права.