Навколо Києва на авто Південь. Ч 1 Лиса гора і пустині
Vložit
- čas přidán 25. 08. 2024
- Ч-1. Лиса гора і Голосіївська та Китаївська пустині
Поки триває війна та існують певні моральні, і не тільки, обмеження для виїзду чоловіків за кордон, ми розкажемо, як цікаво провести час не далеко від столиці України. Заходимо з південного напрямку.
Мандрівку розпочали з села Хотів, колишнього Києво-Святошинського, а тепер Обухівського району. В одному з путівників вичитали, що там цікавий пам’ятник жертвам голодомору. Він розташований біля нещодавно збудованої церкви Київського патріархату. Скромненько і зі смаком. Звичайно, не такий грандіозний, як в Обухові, про що ми розповідали у роліку «Обухів і околиці», (заставка) але, якщо проїжджаєте через село, зупинитися варто.
Ще в Хотові тривалий час жив багаторічний політв’язень, автор Акту про незалежність України Левко Лук’яненко. Як повідомили колеги, у хаті Левка Григоровича останні роки життя мешкав українсько-канадський письменник, член компартії Канади потім дисидент Іван Коляска. Дуже цікава людина. Він похований напроти церкви на цвинтарі. Товаришував з Алою Горською.
Тим, хто мешкає в Києві радимо почати мандрівку з Лисої гори, а щоб її огляду ніщо не заважало, варто гарненько підкріпитися. Наполегливо рекомендуємо ресторан грузинської кухні «Гага», розташований на розі Васильківської і Леопольда Ященка, колишня Жуковського. Дуже дешеві ціни і дуже великі порції.
Раніше на Лису гору заїздили на машини, але цього разу дорогу перекрили військові, тож довелося пробиратися через приватний сектор з іншого боку по Стратегічному шосе. Кілька разів запитували дорогу у місцевих і нарешті знайшли потрібний прохід біля цегляного будинку на вулиці Столєтова 42.
Трошки історії. Взагалі Лисих гір дуже багато, навіть у Києві їх щонайменше шість. Вони так називаються, тому що на вершині вітер здуває насіння і там нічого не росте. Але наша Лиса гора - найзагадковіша і містична місцевість столиці. Тут збираються неоязичники, толкіністи і різноманітні сучасні неформали.
В дохристиянський період тут проводили свої заходи язичники, які поклонялися Перуну. Потім пагорб належав Києво-Печерській лаврі і тут монахи ставили свої вулики. Наприкінці 19 століття побудували Лисогірський форт. Зі сході він був захищений крутими схилами Дніпра, а з заходу і півдня оточений земляними валами висотою понад 12 метрів. Вали прорізані тонелями, або потернами довжиною до 40 метрів, які обкладені цеглою.
З часом форт втратив своє оборонне значення, тут влаштували склади, а потім в’язницу. На початку минулого століття побудували шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Загальновідомо, що саме тут стратили вбивцю російського прем’єра Столипіна - Данила Бодрова.
Після другої світової на пагорбі була ракетна військова частина, потім антени, які раніше глушили ворожі голоси, а зараз - це ретранслятор Міністерства зв’язку.
Як стверджував інформаційний щит, це святилище стародавніх слов’ян, побудоване по коло ходу і зорієнтоване по сторонах світу. В центрі ми бачимо чотрирьохликого Перуна, бога грому та блискавок. Він складається з чотирьох масивних дубових сторічних колод, що справляє враження чотирьох перунів, які дивляться кожен у свою сторону., але це один перун.
Ворота виставлені по сторонах світу, що відчиняються відповідно положенню сонця. Требник, він же алтар-камінь, куди кладеться піднесення. Дається каравай (білий круглий хліб), сур’я (суміш молока і меду), а також хлібний квас та пиво. КЦ
Наступного разу на південних околиця Києва оглянули два монастирі - Голосіївську і Китаївську пустині. Біля першого корпусу УСГА на вулиці Героїв Оборони, яку ще не перейменували, колишня Сільськогосподарська, повертаємо праворуч.
Машину залишили на озері Дідорівка біля інформаційного щита, який стверджує, що візитівкою Голосіївського лісу вікові дуби понад 400 років. Тут ростуть такі рідкісні рослини, як коручка пурпурова, коручка чемерикоподібна, лілія лісова, підсніжник білосніжний.
У 1631 році митрополит Петро Могила заснував тут скит, який отримав назву Голосіївської пустині, куди ми і пішли повз лижну базу інституту фізкультури, де зараз обладнали гірськолижну трасу з витягом 500 метрів. Раніше піднімалися за допомогою дроту, до якого чіпляли гачок з мотузкою, а зараз обладнаний звичайний
Від чого помер кінь, так і не з’ясували. Завкафедри нам розповідав, що в Дарлінга просто розм’якали кістки. А згодом в Кончі-Заспі померла улюблена вівчарка Кравчука - кавказець Дунай. Автор, як дипломований ветеринар, особисто запитував Леоніда Макаровича, від чого загинув пес і чи робили розтин? Президент відповів, що Дунай не виходив за територію і він не знає кого підозрювали. А коли почалися погрози родині, Кравчук перестав критикувати владу і став її активним прихильником.
Дякую за цікаву подорож. У 2008-у я теж закінчувала НАУ (зараз НУБіП) заочно садово-паркове. Пустині - розсадник руского міра, принципово не відвідувала, а от ліс дісно чудовий.
Я в 1986 році закінчив ветеринарний факультет УСГА.
Дуже цікаве відео.
Ще якби на 10:35 хв. не було російської пісні, було би все просто шикарно
Дякую. Російських пісень більше не буде! За винятком тієї, що була на відео "Наш Вишгород". Подивіться, Вам сподобається.
І тепер зрозуміло, чому ви так добре катаєтесь верхи. З дитинства мріяла, але якось не склалось...
Кінний спорт - це єдиний вид спорту, де вік не має значення. Також тут жінки змагаються на рівні з чоловіками. Так що у Вас все по переду.