Чарівний Чернігів і невідома Носівка

Чернігівщина завжди славилася своєю гостинністю. Першу зупинку робимо на кордоні Київської і Чернігівської областей. Саме тут хлібом сіллю зустрічали високопосадовців, накривали щедрі столи, співали і грали музики, замінювали київські міліцейські машини супроводу на чернігівські. Наступний фуршет гостям влаштовували на третьому поверсі обласного театру, який ми вам ще покажемо.
Хто вперше потрапляє в область може зупинитися за пару кілометрів в селі Калитянське, де знаходиться музей “Чернігівщина - подорож крізь віки”. Цей заклад вважають туристичними воротами в Сіверщину, тут усі охочі можуть ознайомитися з історією краю і людьми, які її творили. А музей творили митець Борис Дєдов та депутат Чернігівської облради Надія Міклухо-Маклай. Чи є вона родичкою відомого мандрівника, з’ясувати не вдалося, але раніше це був музей саме Миклухо-Маклая. Тут і зараз знаходяться годинник і портрет вченого.
Перед Черніговом в селі Количівка охочі можуть оглянути дерев'яну церкву Різдва Богородиці, побудовану в 1788 році. Її унікальність полягає в тому, що вона не схожа на жодні інші храми України. Ми цю церкву бачили раніше, тому одразу поїхали в обласний центр.
Ось що пише в повісті “Музикант” Тарас Шевченко:
«О, если бы я имел великое искусство писать! Я написал бы огромную книгу о гнусностях, совершающихся в с. Качановке. Не помню, в какой именно книге я начитал такое изречение, - что если мы видим подлеца и не показываем на него пальцами, то и мы почти такие же подлецы».
А ось як описує Тарас Григорович самого власника маєтку:
“А я от нечего делать стал всматриваться в лицо г. Тарновского. «Руина! Совершенная руина. Он не старик еще, но опередил даже дряхлых стариков. Повисшие, едва сжимающиеся губы, полураскрытые бесцветные глаза, желто-зеленый цвет лица и вдобавок серые, жиденькие волосы и глухота делают его чем-то отвратительным, чем-то на полипа похожим”.
Історія замовчує, де і коли Тарновський наступив на улюблений мозоль Шевченка,.
Тут стояли погруддя Юрія Коцюбинського - народився у Вінниці, але молодість пройшла в Чернігові. Його друга Віталія Примакова, про якого детально згадаємо, коли розповідатимемо про Семенівку.
В самому Чернігові народився тільки головнокомандувач військ радянської України Володимир Антонов-Овсієнко. Звичайно, на Алеї героїв був і Микола Щорс, але без коня. Про нього ми згадаємо, коли розповідатимемо про Сновськ. Народний комісар з військових справ України Микола Подвойський народився в Ніжинському повіті. Більшовицький активіст Микола Кропив'янський з Носівського району, куди ми сьогодні якраз їдемо.
Яким робом в цю компанію потрапив уродженець Киргизстану, молдаван Михайло Фрунзе, залишається загадкою. Від його погруддя залишився лише постамент. Не всі знають, що на цьому самому постаменті до 1918 року був бюст Олександра ІІІ.
А зараз Вікторія Спартс, дівоче прізвище Кульгейко - перша в історії українка - член Конгресу США. Вона народилася в Носівці у 1978 році, і тут зараз живе її бабуся.
Дошкільні роки тут провів наш улюблений художник Микола Самокиш, який малював батальні сцени з конями у будь якому русі і ракурсі.
Ще в Носівці народився і закінчив сім класів генеральний прокурор СРСР Роман Руденко. Він також був головним обвинувачем від Радянського Союзу на Нюренбергському процесі. Щоправда в Носівському районі після війни ніколи не був.
Дорогою до дому вирішали заїхати в Бобровицю оглянути мавзолей, як у Наполеона, який за життя будує собі герой України, колишній народний депутат Леонід Яковишин. В ЗМІ він розповідав, що вартість будівництва 3 мільйони доларів. Лише саркофаг коштує 150 тисяч доларів, важить 23 тони. В середині будуть чотири позолочені скульптури Яковишина в 20, 40, 60 та 80 років. Зараз власнику усипальниці - 85.
«Пригадую на початку нульових Міністерство закордонних справ України і Чернігівська облдержадміністрація влаштувала прес-тур іноземних журналістів в область. Закінчували тур в Бобровиці в офісі Яковишина «Земля і воля». Такого розкішного столу я не бачив за всю свою журналістську біографію. Тазік червоної ікри і тазік чороної в прямому розумінні сенсу цього слова, молода картошка на початку квітня. Про алкоголь мовчу, щоб не заблокували наш канал. Ось цитата з мого репортажу на Радіо «Свобода» від 16 квітня 2001 року:
«Голова фірми «Земля і воля» Леонід Яковишин мріє стати першим законним мільйонером в сільськогосподарській галузі. Його підприємство виробляє зерно, цукровий буряк, молоко і *м’ясо. А головна культура - кукурудза. «Собівартість тони кукурудзи 38 доларів, продаємо за 120. От і вся економіка, - пояснив Яковишин». тьотя Ліда розповілда, що Яковишин зустрічався з Вангою, яка йому повідомила, що він помре після того, як добудує власний мавзолей. Мабуть тому його так довго і будують.

[@user-vb4ve9ml9q]

Дякую за цікаву подорож. Приємно бачити захоплених мандрівників. Шкода, що не знайшли скіфське городище.

[@valr3249]

А чогож ви промовчали чия бомба прилитіла в кінотеатр,і чого ви хіхікаєте з того,що розвернули пам,ятник.Правильно що розвернули.Сумуєте за совком?

[@marieshevchenko7583]

Похоже что кроме памятников за 30 лет там вообще ничего не строилось 😢