Мода в «комуністичному раю» | The Документаліст
Vložit
- čas přidán 16. 04. 2024
- Мода в «комуністичному раю» або як дівчата Крістіан Діор шокували країну колгоспників і робітників.
Чому в державі розвиненого соціалізму модні тренди задавала партія і художня рада.
Як так сталося що на офіційних показах, кіно та в совєтських журналах усе виглядало гарно та яскраво, але от в реальному житті домінувала бідність, сірість, злиденність та однотипність.
Чому хрест на моді поставили одразу, як тільки до влади прийшли більшовики. Костюми, плаття та сукні змінили уніфіковані френчі, гімнастерки, шинелі і культові комісарські шкірянки. Однакові, як для жінок, так і для чоловіків. Навіть банальна косметика вважалася пережитком та міщанством.
Пройшли десятиліття, Леніна не стало, і навіть Сталіна не стало, але от дикі часи не пройшли, бо ще в 70-80-их та й до самого розпаду СССР навіть нормальної помади чи тіней для очей не було. Зате була пудра «Єлєна» і легендарна туш-плєвалка «Лєнінград».
Cьогодні ми говоримо про моду в СССР. Комуністичні будинки моделей, фабрики, які продукували таке одноманітне вбрання, одяг, як складову ідеології і людей, що навіть в ті тотально сірі часи намагалися виділятися в натовпі і попри усе бути яскравими.
Тож про Діор по-совєтськи, або хто відповідав за моду і стиль в червоній імперії.
____________
💙💛 Допомогти донатом на збір 1000 автівок для ЗСУ - secure.wayforpay.com/donate/d...
Більше про фонд: carforhero.com/uk
___________
Підписуйся на наш телеграм:
t.me/The_Documentalist
-------------------
❤️ Подобається те, що ми робимо?
ПІДТРИМАЙ НАШ КАНАЛ ДОНАТОМ
☕️ Buy me a coffee www.buymeacoffee.com/The_Docu...
МОНОбанка
🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/28kmKQpGxw
💳Номер картки банки 5375 4112 0846 7410
💸 Pay Pal nevidoma.istoriya@gmail.com
-------------------------------------
РЕКОМЕНДУЄМО ПОДИВИТИСЬ
Список відтворення «Какую страну прасралі»
• Какую страну прасралі
🤝 Для рекламодавців
nevidoma.istoriya@gmail.com
Дякуємо за локацію для запису блогів America House Lviv
www.americahouselviv.org
#історія #документаліст #мода #ссср
Тафта без тафти, бісер без бісеру, свобода без свободи. Як чудово, що я народився в незалежній Україні.
Брись, лайно!@@user-ld7bm3ec8b
@@user-ld7bm3ec8bви навели приклад як можно пересмикувати факти, і я здогадусь що методичку відпрацьовує бот.
@@user-ld7bm3ec8b то, може, якщо в Україні все так погано, а в союзі було добре, поїдете на росію? Там-то поважають совєтскоє наслєдіє.
Свобода через уши лезет, совку и не снилось!
Ну яка там мода, мама мені казала, що перестала відчувати голод аж у 80-ті. Ото її дратували розповіді про користь салату або юшки з кропиви та лободи. А бабця мені розповіла яких їжаків можна їсти, а яких не бажано. А взагалі то бабця у 1947 віднесла пішки у Рівне свою швацьку машинку зінгер та виміняла на буханку хліба. З того часу брала в оренду у бухгалтера колгоспу, щоби пошити своїм шести дітям сорочки та штанці з полотна який потрібно було самій виткати. Ще мама мені розповідала про складний процес обробки стебел конопель босими ногами (бо взуття жаль псувати) в попіл з вапном. Таке було життя в Українському колгоспі за трудодні
Та еще и без паспортов,т,е права выезда😊 и без наличных денег\которые они получили в начале 70х частично по трудодням,вместо оплаты натурой🎉
@@user-ke8wx2bc7g Якщо це так і було ... --- то це... д и к и й ЖАХ...
@@olenakohut8127 так ! було,не сумн!вайтесъ
@@olenakohut8127 это не секрет,удивляюсь,что для вас это новость,по моему об этом можно найти информацию а для меня это жизнь моих дедушки и бабушки ну и мое сознательное детство,при Брежневе получили паспорта колхозники,и часть трудодней деньгами Все ,что необходимо можнбыло выписать в колхозе в счет трудодней
А что б я много не писала,мой обширный комент зачистили,его уже нет
Моя мама була технологом швейного виробництва. Тому я дуже добре пам'ятаю перший журнал Бурда, попри зовсім юний вік.Їх в нашому місті було кілька штук на всі ларьки "Союзпечать". Добре, що бабуся там працювала і зазвичай могла один випуск купити. Але за ті журнали були справжні перегони. Мені в дитинстві дуже подобалося їх роздивлятися. Там були такі красиві люди, одяг, речі. Це було наче з іншої планети. І смішно було, що рекламні сторінки там теж в перших випусках були німецькі. Тому деякі речі, типу реклама гігієнічних тампонів, мене взагалі вводили в ступор, тому що дорослі не могли мені пояснити, що це. А там завжди були такі усміхнені,щасливі жінки, що мені дуже хотілося знати, що ж воно таке, що приносить стільки радості😂
Я одягала всю сімью шиючи по викройках Бурди. Геніальна жінка була. А в 95 я поіхала в німеччину бо мову чудово знала. Сама. Одна. Дипломи я всі викинула бо в ссср знаючих і вміючих спеціалістів не було. Як і зараз в украіні. Але. Я почала працювати помічником лікаря. Дітей взяла до себе. Відкладала дитячі гроші які туттвсім дітям до 25 років платять. І купила три квартири. Діти без копійки хабаря закінчили універстюитети. І ще стипендію дали бо моя зарплата не висока була. А зараз вони ту стипендію щомісяця 100 евро з зарплати віддають. Геніальна краіна у всьому. Все мудро організовано. І кожен половину на податок віддає. І горді тим.
@@roxana1328 мама нам теж все шила по Бурді.
Я по цьому журналу навчилася шити і в'язати. Досі кожного місяця купую свіжий номер) Це в мене пунктик такий, мабуть, з дитинства.
Коли це в вас появився цей журнал в 50.60 роки його не було одні журнали комуніст для туалета бо туалетного паперу не було ото вам і мода в СРСР як згадаю жах
@@roxana1328бот,ти хоч перечитав,що написав? Неук😂
Обов'язково обгадити мимохідь україну, правда ? Ну поїхала і поїхала. Так жеж ні. Треба сказати як в україні погаго.@@roxana1328
Молодець Діор, що показав правду про СРСР, бо на жаль, радянська пропаганда назнімала брехливих фільмів типу Кубанських казаков, де все - зашибісь. А насправді моя хресна мама родом з Київщини розповідала, що після війни вони самі ткали тканини і вручну шили хоч якийсь одяг, тобто реально люди жили як у 19 столітті і були чисто кріпаками, голодали, працювали як раби і нічого не мали. І ця проклялта недоімперія знову лізе до нас, щоб вкрасти наше житя!
бо ссср було зашугане світом і ОЗБРОЮВАЛИСЯ до зубів, розробляли атом, розгрєбали руїни другої, ДУЖЕ багато будували (зараз на 80% користуємося і нині) доріг, мостів, домів, долали космос, важко йшла медицина з цим всім, а про моду можна мовчати, через те все чим маялись.
в наших селах центральної України, в ті часи, люди, попри не стерпний голод, просто вже не в силах були дбати про РОЗКІШ. Ось так воно те
@@user-gr9zt7gq7w в мене батьки навіть у 70ті не могли нічого путнього у нас на півдні купити. Мати із Закарпаття привозила матерію, тітки висилала посилками, аби вони могли собі одяг пошити
Дякую за Вашу роботу. За те, що розповідаєте молоді як жили їхні батьки у совку. І те що нагадуєте багатьом тим у кого "Сонце світило яскравіше, трава була зеленіша і х@й стояв" про те як воно все було насправді. Бо багато мисливців на джинси вже прідзабули як вони за ними ганялись і їли тільки борщ без нічого і синю курку по св'ятах.
100%👍👍👍краще і не скажеш👍🇺🇦
Ви праві, що "ми були травмовані" модою з-за кордону.😢
Мої батьки з-за кордону привезли журнал Burda за 1978-1980 роки, без перекладу. 20 років!!! його просили мамині знайомі, а швачки копіювали на кальку схеми викройок, і берегли їх! Я часто розглядала їх, вражена сторінками з рекламами і рецептами страв. Не уявляючи- з чого то приготовлено -- просто отримувала естетичну насолоду. А гарні моделі викликали щімливе почуття чогось ідеального і недосяжного. Бо там не тільки фасони- а взуття! Зачіски... Неймовірна біжутерія, косметика, сумки, меблі. А посмішки! Сяючі очі... І ти розумієш, що навіть якщо вдасться підібрати тканини за кольором і домовишся, по знайомству, з гарною швачкою,....все одно так виглядати не будеш... Бо знайти всі оті аксесуари не мож ли во...😢😢😢
Закордонні журнали-каталоги, на зразок "Отто", що потрапляли у совок, завжди були предметом захвату, переходили з рук у руки, викликали заздрість до "них", тих що живуть серед таких речей
@@volodymyrhalychak6114 значить треба було привезти італійську воду і сіль
@@volodymyrhalychak6114це не про стиль життя за кордоном, а про якість продуктів і в цьому всьому повага до людини. Чого в совєтії не було.
ооо а у нас були каталоги товарів німецькі. вау! тонкий, глянцевий папір, дуже красиві реклами, різні товари, яких у нас навіть серед експонатів ВДНХ не побачиш.
І якшо подивитись архівні відео тогочасних естрадних виконавців вісімдесятих, то це були клоунські пародії на західні сценічні костюми, зачіски, макіяж. Подивіться на сьогоднішніх ларісу доліну з лолітою мілявською і їм подібних- те як вони виглядають, як одягаються і як ведуть себе-в цьому є глибока моральна травма( я про їх путінізм головного мозга зараз не кажу), я лиш про їх зовнішній вигляд, це жуть жуткая
Туш-плевалка - це круто!!!!! Але щіточка у фільмі сучасна, кругла. А була пласка, маленька і вся обліплена чорною отією мазюкою. За відео дякую, цікаво.
👍😂пам'ятаю ту щіточку
О,що туш Лєінград,що щіточка пластмасова з плоскою щитиною були у всіх модніц ссср.Б....а яка убогість і жах.😢Згадувати страшно
И ещё склеивала ресницы..и тут в помощь иголка..самая обычная иголочка для шитья..но очень опасно..ведь надо было разлепить ресницы и при этом не моргнуть 😢😢😮😮😮😮
@@user-ej9gw5kn1b і таке було😟
Зима. Стою на остановке, снег вокруг, солнышко. Снег отзеркаливает солнце так, что слепит глаза. И ветер, зимний, холодный. Глаза начинают слезиться, смакнуть нечем, руки в варежках. Тушь растворяется, глаза пекут и начинается поток чёрных слез, быстрый возврат домой, вполуслепую от слез, чёрных. Жесть!
Слава Україні та смерть окупантам 👍
В черговий раз підтвердила для себе всю нікчемність та гнилість совка 😢
Мені 52 роки ,і що до цього часу відчуваю внутрішній дискомфорт ,коли заходжу в бутіки з якісним одягом , особливо це стосується нижньої білизни 😴 Але ,на щастя ,маю позитивні зміни : купила дорогий комплект італьянської білизни із мереживом 😍
Дякую " Документаліста" за просвітницьку діяльність! ❤️❤️🇺🇦🇺🇦
За это и скакала ,трусиля с рюшикамии.
Теперь будешь в дорогом итальянском белье жопы мыть богатым старым европейцам, потому как вряд ли тебя по специальности у Европе возьмуть
Секондхенд
@@user-fm9jc5yh5oВ тому числі. Але я фанат Мукачівської швейної фабрики. В Європі що красиве, то на ньому етикетка "Made in Ukraine"
@@user-fm9jc5yh5oа ?
Я часто згадую, як мама купувала одяг тоді, коли був і байдуже якого розміру, головне, щоб на виріст згодилося. І ця золота фраза «Треба купувати поки є»
Теж сину купувала одяг та взуття на виріст. Коли щось "викидали" треба було хапати. Стояла в черзі за черевичками, а вони закінчились. Залишились чобітки. Сусідка в черзі просить взяти чобітки, бо їй потрібні, а в неї вдома є черевички мого розміру. Беру чобітки і їдемо до неї по черевички. Хіба не дурдом?
Пам'ятаю, як уже в середині 80-х одна росіянка купувала для трирічного сина кросівки "Адідас" 42 розміру - на майбутнє.
Я, коли йшла у перший клас, у тій синій шкільній формі з комірцем, з білим та чорним фартухом, то вже тоді у мене в шафі була шкільна форма "на виріст", (зростом десь для 8 класу), бо вдалося купити, тому й купили.
А я своїй дочці-першокласниці сама пошила форму із спідницею _сонцекльош_ і фартух, бо те що продавалось ,можна було два рази обернути дитину.
@@user-eu2zt6gz5i А ще росіянки з Бєлгорода цілими автобусами приїжджали на закупи у Київ, бо в них нічорта не було, це десь кінець 80-х. Товклися з нами в чергах(
Я народися в 60-х, і все що було пізніше підтверджую,ні одної помилки,все в точку.Молодці,дякую за правду.
Чомусь мене флешбекнуло на кілька років назад, коли я вирішила відшити собі копію жакета з мереживом від Alexandr McQueen. Але це було чисто по фану і річ вийшла настільки шикарна, що прожила аж 6 років. Тоді мама мені розповідала, що цей мій вчинок нагадав їй, як вона сама шила собі сукні та всілякі інші штуки по викрійкам з журналів подружок. Вручну. Я офігіла, бо свій жакет я шила на машинці і просто уявити собі не могла, як це пошити цілу річ вручну, без машинки. І так робила не тільки вона. Мене тоді сильно вразило настільки непереборне бажання людей виглядати красиво, і що заради цього вони були готові витрачати стільки часу та зусиль. Мені щиро шкода совкове покоління, бо справжня естетика красивого одягу була для більшості недосяжною і недоступною.
😢я ще в 90-х і навіть на початку нульових перешивала собі речі вручну, бо машинки не було. Навчилась майже ідеально копіювати машинний шов, а також прикрашати речі "типу машинною" вишивкою.
А тепер машини ручну вишивку копіюють😊
Сестричці було 14 (86 рік), в школі на трудовому навчанні вона навчилася шити, класно виходило. Такі моднячі речі шила, і собі, і мені (мені було 10 років). Благо те, що в магазинах можна було купити більш меньш нормальну тканину з принтами. Кожне літо сестра на канікулах нашивала купу спідниць, сарафанів... Ото ми моднічали)))
Пам'ятаю з ранньої юності і мамину туш-плювачку, і помаду "Шарм", яку ще було потрібно "діставати по блату". Коли помада закінчувалася, то потрібно було сірником "видобувати" залишки. Про одяг взагалі мовчу. Коли на початку 90-х (у 9 класі) мені купили яскраво-червону сукню, берегла її "на вихід")))
Дякую за відео ❤
В середині 90-х я пішов у 1й клас. Пам"ятаю як в серпні батьки розбудили мене годин в 6 і ми поїхали на машині з предмістя(Ірпінь) в центр Києва на Андріївський узвіз, бо там був якийсь розпродаж шкільної форми. Стояли в черзі до 15 години щоб купити.
Де Ви жили,французький,не пам'ятаю назву,золота роза на чорному фоні,червоний Італійський,,Пупо,,духи шанель#5 вообще жуть вонюча.
У мене була сукня "на вихід", і вдягати її не дозволяли. А коли випала нагода, то з'ясувалось, що вона вже на мене мала))
@user-xf8px4jr7y, “ланком“, здається))
@@robofatу меня дочери учились в 90 годы в школе и формы уже не было,был условный белый верх,тёмный низ.
Розкажіть ще про всі війни сучасності, які спричинила імперія зла: Карабах, Осетія, Грузія. Також, мені особисто було б цікаво дізнатись про спроби революцій і переворотів у Білорусі. Також про терракт у Беслані, чи є там російський слід.
Беслан - навіть сумніву немає, рашки рук діло
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Таких видео много на других каналах. А вот таких узкотематичных мало.
це не тільки слід расеї, а це їх робота
Про Беслан вже давно є багато розслідувань і відео і книжок. Всі знають що винні саме «кремлівські вожді», і родичи загиблих це теж знають. І от всі вони все знають і десятиліттями терплять і живуть з цим.
Моя бабуся була кравчинею. Обшивала всю місцеву єліту,мала доступ до дефіциьних тканин, шила по каталогам "Отто",це був 1983 рік. виглядала завжди чудово.Виходила з дому гарно одягнена,казала,що всі бачать ,як швачка одягнена, любила привкртати увагу до себе. Все зароблене ,на той час нелегально,згоріло на книжках у 90.Це була трагедія.
Не займалися розробкою, а створювали чи опрацьовували. Ту кляту розробку давно вже треба викинути з людської української мови!
Мої дитинство, підлітковий вік і юність - це постійне доношування старих речей казна-яких часів і після хтозна-кого. Двоюрідна бабуся привозила моднячі черевички з Угорщини, які коштували як моє життя. Я в них ходила в ОДИНАДЦЯТОМУ КЛАСІ, який закінчила 2005 року, бо мусила тренуватися ходити на шпильках для випускного балу. Батьки довго не мали коштів на адекватний одяг, отож я багато на що совкове надивилася донесхочу на них обох... То була не мода, а знущання з нормальних людей!
Так,це дійсно було принизливо.
І явно не додавало людині гарного смаку
@@irinavoichenko3 Певно, що такий одяг добре виконував свою основну функцію: нищив людську індивідуальність! Цілковита трясця...:(((
@@sapriniti так і є!
"Нє висовивайся!"-основний посил савєтської моди
Ви якусь маячню несете. У 2005 році вже не було радянської моди. Якщо так було скрутно з грошима, хто Вам заважав одягатися у секонд-хенд?
@@bajanka6854 Яку в дідька маячню? Я просто розповідаю про свою юність. І так, вона була саме така - огидна, спотворена й на постійному безгрошів'ї. А нормальних секонд-гендів тоді навколо нас не існувало просто фізично. Та й батьки їх боялися, бо хтозна, що там можна купити і яких, наприклад, бліх або болячок набратися... Навіть коли кошти нарешті з'явилися й ми змогли купувати щось більш-менш адекватне, то все одно спочатку я мусила доносити старі речі, а потім уже в нових гуляти. Всі ті блузки, кофти і спідниці перешивали по кільканадцять разів. До речі, саме тому я зрештою принципово відмовилася від будь-яких спідниць, бо старих штанів на мене не було, тож мусили купити нові. Десь до четвертого курсу лазила в суцільний репаній синтетиці (якщо знаєте, що насправді означає цей вислів, то гадаю, що вже розумієте, який то був гаплик). Отож останні елементи клятого совка мене ще довго переслідували...
До речі, маємо в кухні дуже стару скриню, яку зробили ще наприкінці ХІХ сторіччя. В ній добре зберігати кухонні рушники і хвартухи, а на ній круто сидіти (рівна, широка й міцна), тож наші гості зазвичай сидять саме там. Так от, унизу в ній лежать два відрізки матерії, яку придбали теж казна-коли за якісь неймовірні кошти чи виміняли - вже й не докажу, бо певні сімейні оповідки були надто дикі для восьмирічної мене. Ці тканини передавали, щоб колись у якомусь ательє пошити з них Щось Прегарне Про Велике Свято. Як гадаєте, чому вони як лежали, так і досі лежать? І що саме змінилося?
Я з 60 х років.Не любила нас жінок наша страна. Небуло ні білизни, ні засобів гігіени, ні косметики. Був досуг, ,,половой акт,,без контрепцативів і аборт без обезболювання..Вдягались, як уміли . Тільки в СССР , жінку могли назвати ,,тунеядкою,, Справжня радянська жінка працювала, ще й була вдома ,як наймичка для пьяного чоловіка.
Зате в космос злітали.
👏👏👏
😢
@@user-st1dc6fe8b а чи злітали
@@user-st1dc6fe8bВасиль Симоненко гарно з цього приводу написав: у космос злітали за рахунок колгоспниці, яка вставала на ферму о третій ночі і в гумових чоботях на босу ногу цілий рік ходила. У той час, як вдома голодні й холодні діти без світла сиділи ( у село мого батька електрику провели у 1968 році)
Підтримка якісного українського контенту! Смерть ворогам
В котрий раз із задоволенням дивлюсь The ДОКУМЕНТАЛІСТ, тішуся шо товаришуєте з Пенсом, дякую за ваш труд!
Ви всьо врьоте за американскиє дєньгі)))
Яке ти нікчемне! Щось бовкнуло саме не знає до чого😅. СЛАВА ЗСУ! СЛАВА УКРАЇНІ!🇺🇦✌❤🖤
@@sandracook3141 Героям Слава, поясню. Задоволення отримую при перегляді від: тем які автори освітлюють, манери ведучого вести програму, ставлення до деталей тем, від загального вайбу. Тішуся що Нудний Пенс коментує (або коментував) бо слідкую за каналом пенса з початку 2019 року. Комент пишу за-для фідбеку авторам і просуванню документаліста. Для адекватних людей це очевидно! Що саме з цього робить мене нікчемним? - не хочу встановлювавти, залишу це на дозвілля бидлоті. Слава Україні, бережіть себе!
@@sandracook3141 Героям Слава (перша відповідь таємниче зникла,не полінюсь, повторюсь) Поясню вам, із задоволенням дивлюсь The ДОКУМЕНТАЛІСТ бо подобаєтся характер подачі інфо, увага до фактів, деталей, відвертості в темах і матеріалах, гумору в випусках.Також манера поведінки, розмови ведучого. Тішусь шо в випусках The ДОКУМЕНТАЛІСТ чути голос Нудного Пенса, бо слідкую за каналом Пенса з початку 19 року. Пишу коменти заради фідбеку авторам і просуванню ролика. Це очевидно для адекватної людини. Не розумію і не хочу розуміти що тут нікчемного?! Хоча, як ми бачимо, то бидлота добре знає. Жевріла в мені цікависть, чи зможе недолуге, агресивне хамло аргументувати нікчемність. Але краще додати в ігнор! Бережіть себе, Слава Україні!
Не перестаю дивуватися, як ви знаходите ці всі відео, документи і так легко подаєте інформацію! Дякую
у 80х памятаю німецький каталог одягу "Отто", який затирали до дір, передаючи з рук в руки
Там була не тільки одежа. А постіль, гардини! Та багато чого... Він і зараз існує, але враження вже не справляє.
@@alexsilver4187ще був каталог Келлі. Там від папіру руки тремтіли бо такого у нас не було, а від фото тих моделей і від яскравості одежі на них то можна було очманіти. Років 30 то у то здавалось фантастикою невже такий є у світі одяг і взуття у людей просто в магазині а не у спекулянтів 😉
І ми роздивлялися. Збиралися у кампанію. Серце завмирало.
Дякую за випуск і за те, що підтримуєте ЗСУ!
Негативний вплив совєцьких комуняк Українці відчувають і до сьогодні. Вподобайка та комент.
Після фестивалю молодьожи в Москві народилося багато негренят. Тоді був жарт "Кто остался в Москве после фестиваля? Дети разных народов.". Пару років тому під час чемпіонату світу з футболу в рашці кazaпки так само бігали по натовпу іноземців з криком "Кому дать?!". Нічого у них не змінилось.
Так это явление имело известное название: дети фестиваля
Нас рятувало мамине вміння креативно шити - ті ексклюзиви від мами були як ковток повітря. Але нині, і дотепер, не можу переконати батька, що за швейну машинку сідаю, бо люблю це. Для нього швейна машинка - це асоціація бідності і каторги.
Хмм... От придбати собі сукню з натурального шовку я не можу, але купити тканину та пошити-так. То це бідність чи ще ні?)
@@user-hl8gj6ny1z ну, для кого як: я би теж купила тканину і пошила собі. І тішилася б. А для совецьких людей - то це явна бідність...
@@user-hl8gj6ny1z я особисто ледацюга, тому шити для мене морока. Але знайти для себе одяг складно (маленька, кругленька). Тут лише два варіанти - вічні джинси та оверсайз або шити у швачки.
Насправді у відео про туш-плювалку все ще дуже гарно показали. Насправді, там не було такої щіточки, як на відео. Там буда огидна коротка, або пластмасова, або з якоюсь патлатою огидною щетиною... На віях ця туш лежала, як щось важке, постійно відчувалась... Пам'ятаю, коли після постійного використання "Ленінградської" спробувала вперший раз закордонну туш, якусь простеньку - то було небо і земля...
Пам'ятаю фото своїх прабабусь кінця 30-х років, вони на них дуже гарні, з зачисками і помадою, а потім фото своїх бабусь у середині 60-х. Так от бабусі були вже такими класичними радянськими жінками, я в свої майже 40 років виглядаю краще ніж вони у 25😢
Хто хотів той виглядав дуже красиво, моя бабуся в 70х виглядала як акторка, хоча працювала на заводі в маленькому містечку, це я кажу по фото в її альбомі, макіяж, зачіска👍, одяг звісно сама шила. Та вона і досі чудово виглядає
То ж на заводі а колгоспниці як виглядали ,як і було якесь плаття чи туфлі вихідні то вдягти їх не було куди бо не було доріг і вити не було куди.На якому заводі і в якому цеху працювала ваша бабуся?
Мені було 17, і це був 1986-1987 роки, і мама мені замовила в ательє кілька нарядів, і дуже модні на той час, і я пам'ятаю як сильно я соромилась ті наряди одягать бо вони нові і на мене будуть оглядатись, доходило до майже сканлалу в домі, і ще я пам'ятаб як батько сміявсь і казав: давай я тобі на спину кину кавалок коров'ячого гною, обновлю так сказать. Так шо все правда про совок, і це щастя шо я все те пам'ятаю, шо здатна дати оцінку тим явищам, і мене ніскілички не тягне в те "щаслівоє совєцкоє прошлоє".
А я в 8 классе научилась шить и мама мне купила в кредит швейную машинку( это было в 65 году) и я себе на лето шила несколько платьев из ситца, который стоил 51 коп за метр! Вот за 1руб02 коп у меня платье было! Так три- 4 платья себе пошью и хожу! В 10 классе шила модные тогда юбки солнце- клеш в клетку, тоже из ткани дешевой и мама отдавала знакомой женщине, которая на базаре продавала разное и я на этом зарабатыва аж 1 руб! Юбку шила за пару часов! Так что 10 спокойно могла сшить. И потом я практически всю жизнь себе сама шила. Даже пальто сшила длинное, макси, красное, красивое! Зайду в отдел тканей и сразу вижу, что я из этого сошью. Шила не похожее на то, что носили другие. Когда в моду вошли белые брюки, сразу пошила и к ним верх, разный из платьев! Когда хотела пойти на танцы в новом, вечером перед субботой быстренько что- то перешивала. Шила брючные костюмы тоже .
Я хоч народилася у 90-х, та Бурда 80-х досі в мене є. Мама шила, бо бідні були, важко було купити, або геть неможливо, в'язали також. Моя мама в'яже спицями й досі, а мене навчила крючком. Хоч ці вміння й корисні, такі як шиття та в'язання, та і я, і мама опанували їх тому, що не мали змоги купити ті речі, які хотіли б. А зараз я собі ш'ю, бо якість речей в магазині препаскудна. Та старі Бурди бережу й досі, вони в мене на вагу золота.
А я вчусь в'язати, бо придбати звичайний вовняний светр-на даний час не можу, а купити пряжу-так😅
Я шить начала с самого детства, бабушка шила, мама шила.Наряды шила я себе уже в 12 лет,даже школьную форму,папа на день рождения подарил швейную машинку.Кто хотел красивые вещи-делали сами у всех дома отрезов стопки лежали. Я тоже и сейчас шью и вяжу,да и дети в 80-90 годы ходили как с иголочки,не как с инкубатора.
Коментар із декількох слів на підтримку контенту в просуванні алгоритмами ютубу
Слухаю і думаю що мабуть я жила в якомусь паралельному світі. Ітак я 1959 року народження. Платтячка коштували 5 руб, сандаліки 3 руб, а потім взагалі 1,50 руб. В мене досі новенькі з ціною чисто шкіряні є сандаліки. Не зносили мої діти. Щось мама шила сама. В цілому працювали комісійні магазини вживаного одягу, де можна було щось собі підібрати, знайомі та родичі віддавали або продавали симпатичні платтячка і шубки. Так у мене було вишите шовком капронове красиве платтячко, кимось подароване, яке потім перепродувалось, передарювалось ще декілька разів. Носили все аккуратно. Я добре пам'ятаю 70 ті роки бо вже була досить таки доросла. Не пам'ятаю такого дефіциту аж ніяк ні в одязі ні у взутті. Пам'ятаю в 80 ті роки прийшла в магазин а там просто навалом різних чобітків. Я тяжко зітхнула і перебрала все поскладала по парам і обрала собі чисто шкіряні чобітки ще і по голенищу інкрустація узор білою шкірою. Вони і досі в мене є в стані носіння та тільки ноги вже не для каблуків. Не зносила. Було багато магазинів з тканинами. У мене досі є ті тканини. Чистий шовк шовкопряда. Ви таке навіть не бачили в своєму житті! А от ті записи відео опросу.....це кадри 90 х коли ми писались в черги геть на все! Я пам'ятаю записувалась на чобітки для своєї дитини в дитячий світ. Це я чудово пам'ятаю! Номер писали на руку. Радянський союз на відміну від інших не дав мені аж таких благ як іншим то ж я ним не захоплююсь. Я не отримала квартиру стоявши на першочерговій черзі як вчитель. Мені не провели телефон хоча теж була на першочерговій черзі. А прийшли вже тоді коли у мене був мобільний телефон. Я не їздила в санаторії на море і на курорти. Просто я про товари констатую факт. А пам'ять у мене дай Боже кожному. Пам'ятаю і те що було давно і те що було недавнечко. За останній рік вивчмла пісні на 17 мовах світу і вчу ще на трьох. Співаю їх на концертах.
Памʼятаю в кінці 80-х у мами журнал Burda Moden. Цікаво було бачити картинки з гарно одягнутими та усміхненими людьми. Це дуже контрастувало з сіро-коричневим совком. Але ще більше мене вразив в кінці совка французький глянцевий журнал-каталог одежі, взуття, техніки (вперше побачив ноутбук монохромний), їжі та напоїв.
Так)) двоюрідна сестра розказувала як прибігла на охи і скрикування свої мами, а виявилося, що тьотя Женя розглядала цей каталог 😂 це десь 92 рік
@@user-ew9tr1sx6h Найбільше відомим був "ОТТО". Власник такого каталогу був наче володар всесвіту.
Купувала журнал « Бурда» ( правда вже в 90- ті роки) і шила по тих викрійках, особливо багато шила для малої доньки і вона була така красуня ❤ Дякую за цікавий ефір
Оооо, я це все прекрасно пам'ятаю!!! Мама моя все носила з ательє, я з 8го класу, творила фасони сабі і мамі, останні копійки віддавала на мальовані журнали з викройками, особливо поважала худоницю А. Горську. А коли пошила перші брюки за викройками з Burda то побачила, що то "вищий пілотаж"!
Тепер я прозріла звідки ця мода на шикарні шуби серед жінок офіцерів високого рангу. Бо після війни по привозили пабєдітєлі і ходили пабєдна з своїми баришнями в крадених шубах…
Ото-то-то! А знаєте ту скандальну історію про білі сукні? Чимало папітіцілєй привезло своїм жінкам (якщо то взагалі були жінки) гарні легенькі сукенки з чудовим кроєм, бантиками, цікавими візерунками. Ну, ці, звісно, шалено зраділи й узялися в тих сукенках гуляти. Ще й до театру в них ходили. Аж коли це певної миті з'ясувалося, що це не сукні, а нічні сорочки...
А слово трофей, я тільки зараз розумію, скільки вкраденого було привезено з Германії.
Любая война с обоих сторон включает в себя кражу имущества гражданских. Суть не в том что сторона крадёт больше,крадут все у кого к этому склонность. Вот мой дед ни одного трофея не принес с войны.потому что был честным и порядочным человеком..и никогда не гордился своими подвигами.войну считал наибольшим злом.и всю свою долгую жизнь жил с болью о тех событиях..как я не просила рассказать о войне.дед говорил,что не чего о ней рассказывать😢 Как я теперь его понимаю..
І мій покійний прадід був таким самим. Війна - це жах. @@user-bz1kz2tj9n
І нетільки шуби хто був при високих погонах вагонами перли накрадяне.
Дивлюся це відео, в'яжучи шапку. 🙂Поряд стоїть швейна машинка. Я - дитина пізнього Совка, дуже вдячна мамі, що навчила мене шити і в'язати. Усю весну 2022 в'язала, сидячи в Києві з квадратними очима, це дуже заспокоює.
Мій покійний дядько, при житті розповідав такий віршик: "Діду, діду, я в Америку поїду. Діду, діду, ти не плач- куплю тобі модні джінси й польский плащ". Я народився вже після розпаду союзу і тоді, малим, не розумів настільки життєві були ці слова
Мій дядько був стилягою і його часто ловили дружинники, розпорювали вздовж штани, бо були дуже вузькі. Але дядько не здавався, зшивав знову і знову йшов ввечері гуляти) А щодо одягу, то моя мама аби гарно виглядати ще підлітком навчилася шити, а потім і вивчилася на кравчиню. Досі пам'ятаю, як жінки за нами гналися аби запитати, де ми купили таке стильне вбрання. А в ательє, де мама працювала зажди було багато замовлень, писалися в чергу люди, і додому приходили просити. Бо ж усім хотілося гарно виглядати.
@@user-ld7bm3ec8b не зрозуміла Ваш коментар? Я розповідала про 50-80 роки минулого століття. А щодо моди до революції, то Ви помиляєтеся, мій дідусь замолоду любив гарно вдягатися, як він сам казав, був з міщан, костюми мав, плащ. Не треба робити українців містечкових шароварників у вишиванках. У містах та містечках України були модники, погляньте для прикладу світлини зі Львова початку минулого століття. Совок та його викривлена ідеологія звісно пропонувала сірий несмак, який і досі видно на старшому поколінні. Мене мама вдягала у сукні, спіднички з рюшами, і я досі полюбляю плаття та гарний одяг. А скільки жінок на вулиці вдягнені у незрозумілі спортивні костюми, які просто вбивають жіночність, бо хтось недолугий сказав, що так зручно. Зручно і платті з гарною зачіскою. Українські жінки завжди приділяли увагу зовнішності, і а совок це намагався викоренити. Та і без Діору можна бути стильним, а якщо дуже вже хочеться, то заробити на нього, або навчитися шити)
Не зрозуміла Ваш коментар. Мова йде про минуле століття після революції. А я говорила про 50-80 роки. А щодо до революційних модників, то Ви помиляєтеся, думаючи, що тоді вдягалися суто у вишиванки. Мій дідусь носив костюми, мав плащ. Та і подивимося на фото старого Львова, там всі дуже модні і стильні. Все залежить від людини, та совкова ідеологія накладає свій відбиток на бачення моди та стилю. У нас , на жаль, відчували жінок від платтів, і що ми бачимо зараз. Сіру масу у спортивних костюмах та джинсах. Щодо китайського та турецького одягу, то це знову Ви щось пропадали років так на 10-15) Зараз є дуже багато гарних брендів інших країн по доступних цінах. Та і навчитися самому шити можна.
Цікава тема, прекрасний канал! Тішуся, що знайшла Вас!❤
Моя бабуся мазала лице олією і захищала шкіру обличчя капелюшками 😄 На городі працювала в рукавичках і на довгий рукав. Вже тоді здогадувалась про шкідливість сонця. І вона справді виглядала найкраще поміж жінок свого віку в селі. І памʼятаю, як вона до останнього жила шиттям і розпоркою старих речей. Мене це дратувало, бо ж це було вже за зовсім сучасної України, де повно нових речей. Зараз врешті розумію, та пізно.
Де бабуся і ким працювала в селі?
@@user-nv9kd6ze5i вона була вчителькою, а підпрацьовувала швеєю. Вже померла.
Ого, цікаво! Туш-плевалка- це було щось 😂
В моєї тьоті була така😊.І мені навіть пощастило,вона мені кілька разів нафарбувала нею вії😂.
Ще був тональний крем Балет і лак для волосся " Прєлєсть".
@@nikavadimovna6567 тоналку памятаю, була така в мами. Я в дитинстві любила мазюкатись, памятаю, як намазюкаєшся нею, то лице як маска. І це було не в 80, а десь в середині- кінці 90-х
@@nikavadimovna6567 наче декілька років тому бачила "балет" на прилавках в Єві. Та і лак для волосся також був..
@@user-hl8gj6ny1z то мабуть вже ремейк для ностальгуючих за совком
@@user-hl8gj6ny1zдо речі,крем "Балет" доволі непоганий
Ура.Я перший ))
З нагоди дякую вам за вашу працю і за чудові відео, які допомагають розкрити усю сутність тоталітарної держави, дякую
Коли розвалився СССР я був дуже малий. Але одне я запам"ятав на все життя - огидні зачіски жінок аля пудєль. При чому пам"ятаю Образи як я сиджу з мамою в черзі в перукарні і жінок 5 сушать волосся після хімії в якихось дивних кріслах з ковпаками на голові. Я вже тоді малим не міг зрозуміти навіщо вони за власним бажанням роблять собі ці зачіски.
Після розвалу союзу деякий час були дуже модні шкіряні куртки і турецькі світера. Всі в них ходили. Якщо зараз знайти фото людей того часу. то це виглядає як циганскький табір.😁.
Колись мені подобалось дивитися старі записи програми Що? Де? Коли?. Якось попалася передача 1989р. Там люди в залі виглядали дуже убого - погані зуби, страшні світера і одяг в цілому, дуже погані зачіски. Натурально як бомжі якісь. І це не просто люди на вулиці, це запис всесоюзної передачі!
Дуже змістовний коментар!
Я уявила цю картину😢
Повне приниження людей.
Тобто моду на зачіски в 80х за кордоном ви не оглядали ніколи? Там би ви і не таких пуделів узріли
100% ці зачіски їхні, одяг жах якийсь
справедливості заради, напишу що зачіски під пуделя ще з "начьосом" та хімія для волосся у 80х були дуже популярні по всьому світу, не тільки у совках. Цікавості заради подивіться на дівчат з США у той період. І у чоловіків у фільмах тех були пишні хаєри. Просто у поєднанні із совковою реальністю та куцим косметичним доглядом це виглядало непривабливо. А у цілому, ви, звичайно ж, праві.
та ну. тоді всі в таких зачісках ходили. це ж кінець вісімсятих - девʼяності. ще та мода. ще макіяшш соотвєцтвующій. а ще лосіни красіві на сраку під хутболку. щодо шкіряних курток, то вони завжди в совку були модні. статусні.
Кожного разу обираєте такі цікаві теми. Дякую за новий випуск
Пам'ятаю в який ступор вводили ті рецепти з "Бурди", часів СРСР. Наприклад, в рецепті тортика використовувались лимон і маоина. Але проблема була в тому, що лимони тоді були лише взимку, а малина влітку. Я про це дитині розказую як приклад "какую страну потєрялі". У 80-х щось притомне з одягу вже можна було купити, а от зі взуттям була біда. В школі в мене була мрія мати одоазу три пари туфель - чорні, червоні і білі, бо купували не те, що хочеш, а те, що знайдеш.
Обожнюю ваш канал. Дякую за часто робите випуски. Наснаги.
Дякую команді та ведучому «The ДОКУМЕНТАЛІСТ» за якісний контент, за дуже цікаву та пізнавальну розповідь! Слава Україні! 💙💛🔱🛡🦾✌ Смерть ворогам!⚔☠
Дякую за випуск! Завжди цікаво, пізнавально і доречно! 👍👍👍👍👍💙💛🙏
Помада Dzinters. Це дивовижно класна штука. Я народилася 1984 року, а ця помада така ж приємна і не псується, іноді користуюся. Не стійка, правда. Тіні були ВР - таке собі.
Яскрава з перших днів життя, бо мама постійно шила, плела, вишивала мені дивовижні речі. Досі фанатію від можливості поєднувати речі.
Туалетна вода дзинтарс то ліпша вода з кращих унітазів Риги
@@user-ui4ew5kw5c що доводилось водою "Дзінтарс" користуватись ?
Там совєтцького мало, то прибалтійське, вони мали певний імунітет до совєтцької жопорукості
Класно, що ваша матір майстриня. Але є дуже велика ймовірність, що їй довелося цьому навчитися, бо довкола нічого гарного не було.
Ще в 2018-19 був бальзам для губ їх, яка краса!!!! ❤❤❤ Нажаль більше немає в продажу
Мій улюблений історичний канал! Дякую!
Дякую за випуск. Повернули мене в мої шкільні часи. Мала той самий" заветный" номер Бурди. І шила одяг з відтіля, переживаючи з інших речей.
Пам'ятаю, як у грудні 1976 року був на показі мод у московському ГУМі. Там одна "модель" дефілювала по сцені в панталонах майже до колін - під тонкою сукнею це дуже було помітно:)
Кожен епоха має свої власні уроки для нас. Відео допомагає збагатити наше розуміння минулого та зв'язку з сучасністю.
По поводу ленинградской туши-плевалки: если вдруг в глаза попадала влага или по любой причине глаза заслезились хоть немного, то тушь давала пекучий эффект и глаза давали такое слезотечение, что нужно было срочно бежать домой с чёрными потёками туши на щеках, если не было чем сразу удалить эту влагу. Особенно в зимний день, когда снег сверкал и слепил глаза, или ветер сильный, или ещё что нибудь.
Ещё тот пыточный химика.
Дякую за цікаву та важливу роботу. Нехай процвітає український ютуб!
Мама розказувала, що мати швейну машинку і шити щось можна було тільки для себе , не дай Боже хтось взнав би , що пошив щось комусь іншому - могли б розцінити як підприємницьку діяльність і були б проблеми .
Не знаю про які часи йдеться,але моя мама в молодості всі сукні шила в якоїсь жінки,як і більшість жінок.Бо в магазинах сіл і маленьких містечок було дуже сумно з асортиментом.
В мене батьки все життя шили, не памятаю 80х, але в 90-х моя мама все місто обшивала від випускних платів до хутряних шуб і шапок
@@mightymashakну бо то було вже після розвалу союзу. А в союзі підприємницька діяльність була заборонена
Так, було й таке. То називалося не трудовими доходами, а тому не афішували свою діяльність і пояснювали, в разі запитань, що шиють собі, або тільки " подруга ( знайома) попросила" і то лише зрідка
Те саме я чула від свекрухи. Її мама шила на замовлення у 1950х лише дуже перевіреним людям, потайки, бо було заборонено. А вже свекруха могла це робити.
Моя бабуня була ще тією модницею. Любила сукні одна з перших в селі пошила собі брючний костюм а це село всі за спиною шепталися а де хто і не заспиною. Але я добре пам'ятаю її фото з подружками де в легеньких літніх сукнях тільки одна з трьох дівчат була в босоніжках а дві інші в кирзових сапогах. Журнали Бурда зберігали в окремій валізці, то було майже святе.
Моя двоюрідна баба Ганя гарно шила і мала швейну машинку. То я памʼятаю, що навіть після розвалу совка і коли вже дефіциту тканини не було, не дозволяла викидати ні одну стару річ, все якось перешити намагалась. Але робила то просто геніально!
Дякую за випуск!
Завжди цікавила тема побуту - як от їжа чи одяг. Як на мене, цього часто бракує в шкільній освітній програмі. Коли розумієш як жилося людям у яких на фоні відбуваються всі ці неймовірні історичні події, все це видається набагато ближчим, легше уявити тодішні умови на особистісному рівні.
А мене дивують фотографії радянських наречених... ну, тобто, весільних знімків... Майже на всіх -- молодята виглядають не зовсім радісними і щасливими... посмішок немає... і в очах якийсь сум...
Думаю , що такі знімки є в багатьох... От і порівняти неважко з теперішніми 😊
Взагалі, у нас в радянські часи навіть не було звички посміхатися на фото.
Бо перед тим місяцями складали продукти, які могли "полежати", на святковий стіл. Напої, консерви для салатів тощо. І кошти теж складали роками. І плаття шили правдами-неправдами, і зал оформлювали з подиву гідною фантазією, і музику, яка подобалась, не завжди можна було ввімкнути, а про живу якісну музику взагалі мови нема.
"Щастя" через край.
Бляха Ваш канал реально крутезний!!!Дякуючи Вам пізнав дуже багато про клятий совок 😂Бажаю Вам успіху у Ващій справі 💪💪💪Бо вже задовбало чути лайно типу А ОТ ПРИ сОЮЗІ...Наче савок це був якийсь рай,а зараз пекло.
Дякую за цікаві розповіді про історію.
Я в1982 році закінчила КТІЛП. Після двох 'худсоветов" на Запорізькій фабриці одягу, я зрозуміла, що працювати там не буду. Втекла а на індпошив, там було трохи вільніше.
Дякую за інформативний матеріал, все дуже цікаво, чітко, лаконічно та захопливо!
Щиро дякую за роботу! До перегляду кожному 👏
Дякую за випуск! Розкажіть ще про ремонт житла в совку та про інші побутові питання
1988 рік! Переїхали жити до бабусі і вирішили зробити ремонт!
В магазинах пусто!
Шпалери в прихожу привезла з Києва(з 5 ранку черга і 2 вида шпалер)
Кухню, туалет, ванну поклеяли клійонкою, замість плитки!
В кімнату, через рік, чоловік шпалери привіз з Ленінакану, був там в відрядженні, після землетрусу!
Дітям зараз розповідаєш, вони не вірять, що таке було!
Пам'ятаю, як мене вражало в Бурді що там пишуть "візьміть нитку таку-то такого-то номера"... "як це можливо?- думала я, в свої 10 років, що хтось може піти і купити запросто нитку потрібного номера?
Бо тоді ми купували "що дають". А не те, що хотілося.
Моя бабуся якось накупила мені хатні капці и по 1 парі кожного розміру - на виріст. Від найменьших, до дорослих. Бо сьогодні їх продавали- а завтра їх вже могло й не бути!
Класний контент, дякую що і такий з`явився україномовний)))))
Туш гарна, натуральні інгрідєнти, очі він неї блистіли.... від сліз, бо сипалась та попадала в очі. В школі тих, хто підфарбовувал очі могли відправити умиватись господарським мило. 😂
Та було і таке.Хто суму за совком той певно хворий на голову.Я з 1975року,і добре ще пам'ятаю всю убогість кінця 80х початок 90х.Українці ви хочете в ті часи?
@@selinmariatoktar8779Моя баба 1,5 окладу віддавала за французьку пудру. Стояла за нею по 4 години в черзі. Казала, що не було нічого гидкішого за совіцьку косметику
Так, це саме розповідала і мама. Вона народилась в кінці 50х і якраз застала той час, коли нормальний одяг треба було шити самій. І шила. Запасалися тканиною, яка була доступна, наперед. Бо дефіцит, хтозна, коли ще пощастить купити. Та і бабуся до самої смерті намагалась нового не носити, "бо жалко". Жодні вмовляння не слухала. Так і лишилась по ній стопка нового, невдіваного одягу, а у скрині відрізи різних тканин ще тих, совєцьких, часів. Ось така психологічна травма...
Випуск по замовленню глядачів, так би мовити))
Щиро дякую! Я тоді голосував як раз "за" висвітлення цієї теми.
Зараз мамі посилання надійшлю, нехай молодість згадає)
Просто в глаз попала тушь ленинградского завода...
Знаєте, у вас тут багато коментів у стилі "а от я собі сама пошила, сплела, змайструвала зі старого мало не матраца, вийшло оригінально, багато хто так робив" - і виникає спокуса трохи та й заностальгувати за тими часами (не у мене). Але ні. Нормальне суспільство - це суспільство задоволеного попиту, без дефіциту, де всі речі використовують за призначенням і не до стадії повного розвалу, де в доступі нові технології тощо. Тоді таке майстрування було методом виживання і забезпечення собі насущної потреби. Я й досі полюю в секондах за цікавими речами та тканинами, щоб собі щось із них придумати при нагоді. Або плету, або роблю сама прикраси й аксесуари. Але не тому, що мені нічого вдягти нормального чи не можу собі щось дороге дозволити, а тому, що цікаво, і тому, що не люблю "дорогих-багатих" прикрас. Я можу обійтись без золотого персня, але хочу і маю сучасну пральну машину та комп'ютер, якісний ремонт у житлі, авто тощо.
Саморобку я з нормальною фантазією можу зробити і зараз, якщо захочу, а не від безвиході. І взагалі креатив наших дам у минулому столітті - заслуга не совка, а їхніх особистих якостей. Бо чи мало в той же час навколо них було таких, що ходили в жахливих совдепівських обносках двадцятирічної давності, не свого розміру і в кондиції "ремонту давно не підлягає"? А спогад одної бабусі, яка мені розповідала, що в шістнадцять приїхала до великого міста працювати на заводі - і не мала ТРУСІВ?!! Тобто не тому, що не могла їх собі пошити, а тому, що в 1960-х десь у якійсь спільноті це було в принципі норм?!!
Дякую за відео!
Десь трапилась інформація, що Надежда Крупська була похована в своєму щоденному одязі (спідниця та "жакет"), бо не мала ніякого іншого вбрання. Мені то було дивно, але тепер зрозуміло, що така була політика партії.
Я професійна швачка.В мене є перший номер,,Бурде модерн,'' Взагалі маю із до ста штук!Перші були дуже насичені інформацією та цікаві! Коли я вперше подивилася цей журнал,то була вражена.Він мені сподобався,я стала його фанатом!А інсрукція по пошиттю стала цінністю,до цього дня я нею користуюся! Дякую за безцінний контент,за вашу роботу.
Дякую за Вашу працю
Згадую своє дитинство і юність.Навчилася шити і в'язати в 5-6 класі. Шила собі спіднички з розпоротих маминих суконь. В,язати було вигідно, бо через деякий час можна було розпустити виріб і перев'язати начебто щось нове. Нові речі мала дуже рідко.
1980 рік, сестричка на в'язальній машинці зв' язала мені сукню, то мене геть на вулиці зупиняли з питанням :"Де ви таку сукню в'язали?" 😂😂
Дякую за роботу, як завжди цікаві факти і гарна подача автором. Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дуже цікавий випуск. Дякую
Дуже класний випуск, дякую!
Цікаво розповів, дякую,фото - теж цікаві, оживив у пам'яті ті події, ту моду..
Гарні часи були... Не розумію як люди сумують за тими часами...
Бо вони були молоді! 😂😂
Мода - це лакмусовий папірець того, що робиться в суспільстві. Як ілюстрація епохи.
Дякую вам за цікаве відео!!!
Дякую, випуск дуже цікавий
Дякую, прекрасний випуск
Дякую за роботу, чекаю нових відео !
Дуже цікаво і інформативно. Дякую!
Чудове відео! Дякую 🙏🏻
Окремий лайк, як від стиліст! Дякую! Так тримати!
Дякую за дібрану інформації з опорою на факти!!
Щаслива радянщина?! - а має вигляд "вижити"!!
Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім слів і дякую Вам за контент 🇺🇦
Дебилизация украинцев на лицо
Дякую! Дуже кльовий!!!
Дякую велике каналу за цікавий випуск!Цікаві теми.
Дякую вам за випуск ❤
Дякую Вам за цю працю! Підтримка та вподобайка каналу!
Підписалась!)Дякую ,шукала вас )Народжена в срср ,шукала контент ,але він попадався ,в основі ,російский,добре ,що знайшла вас !А ще дивлюсь про закордоних зірок ,що жили в ті часи ,теж ,в основі російский контент(
Просто обожнюю Ваш канал😍😍😍
Вподобайка за роботу ❤