Перейти на УКРАЇНСЬКУ: як і навіщо? / ПАЛАЄ з користю
Vložit
- čas přidán 8. 11. 2022
- Як перейти на українську? Чи доступні в Україні освіта, послуги та контент державною мовою? Що робити, якщо вам відмовили в сервісі українською? У День української мови та писемності говоримо, чому мовне питання таки на часі.
Підтримайте нас лайком, коментарем та тут:
mono bit.ly/3HNxEn9 (5375 4115 0604 6296)
patreon / palaye
PayPal palaye2111@gmail.com
Емма Антонюк- / emmocean
Яна Брензей- / yanabrenzey
TikTok / nam_palae
З питань реклами: / sorochechkin
я - українка, але народилася в раші. До 6 років жила на Сахаліні. Але в перший клас пішла в Києві. Ніколи не відчувала потребу в укр мові. Вважала її мовою села🤦♀️ а потім зустріла гідних викладачів, а потім пройшла через Революцію Гідності, коли мої співвітчизники гинули за майбутнє України, відділеної від раші. І я змогла! обрала свідомо українську. Було непросто перших пів року. Тепер вже 8-ий рік щасливо та задоволено україномовна. І найбільший кайф, що мої діти вже отримали українську мовну матрицю. Раніше я відмовилася від російської, бо самоідентифікувала себе як українку. А тепер російська мені бридка, ворожа та гидотна🤢🤬
Вау! Я захоплююсь такими людьми як Ви!
Ваш коментар,мабуть,потрібно закріпити
Я теж нажаль народилася на території сучасної рососії. До чотирьох років жила в краснодарському краю,але переїхавши в Україну я закохала в українську мову. І прикол був в тому що коли я потрапила в зросійщене місто,мене почали дразнини за українську мову 🤦🏻♀️
Українські діти, дразнили дівчинку з рососії за те що вона в Україні говорить українською,це якийсь сюр
гарна історія💚
@@user-xn8sy4um9w а що за зросійщене місто то було?.
Я живу у Харкові, після 24 повністю перейшов на українську, тепер я відчуваю як мої потреби складно задовольнити. Мені доводиться періодично вимагати від людей, щоб мене обслуговували українською, при тому що у нас є закон для цього, дратує, неймовірно!
хочеться просто подякувати за ваш вклад ❤
Красава
Та сама проблема, мене дратують рос мовні українці, хоча розумію, що на все потрібен час, але жити в рос мовному середовищі ( Дніпро) стало не комфортно, перейшла на українську в Травні.
Оооо, мій змучений росіянами Харків. Мої студентські роки минули в цьому місті. Я з невеличкого містечка і я україномовна. Саме в цьому місті я вперше зрозуміла, що бути україномовним - надзвичайно складно, особливо у Харкові. Тримайтеся. Щиро вірю, що і в Харкові тепер все має бути інакше 🙏🙏
Дуже добре допомагає залишати про таких відгуки в гугл і не залишати чайові.
А таксистам чи аптекарам давати трохи агресії закреслено життєвої енергії у відповідь.
Я хоч вже і не живу постійно в Харкові, але часто там буваю і дууже добре знаю, як все там влаштовано і, що бути українцем в Харкові ой як нелегко.
Я з Одеси. Повністю перейшла на українську майже рік тому, в 21 рік.
І спочатку було важко, особливо пояснювати знайомим "А пачєму?"🥲
Але зараз я просто чудово себе відчуваю. Я віднайшла і нарешті усвідомила свою ідентичність.
Бо з дитинства я щиро любила все українське.. але чомусь говорила російською.. і їздила на олімпіади з рос.мови, літератури в школі😖 Я ніби і там і там..
Але нарешті всі пазлики склались, я українка, розмовляю українською. І може це прозвучить дивно.. але навіть самопочуття і самосприйняття змінилось, я відчуваю себе вільною, бо нарешті віднайшла Рідне💙💛
Почуваюся так само
було таке ж відчуття, безцінно
Ви велика молодчинка! Захоплюсь Вами! Продовжуйте та не зупиняйтесь!
Дякую вам за прекрасну, розумну і чітку позицію! Ви молодець! Дуже рідко бачу, читаю або чую людей з Одеси які розмовляють українською, на жаль, але ви підняли мій настрій. Дякую!
Хелоу від іншої одеситки! Ви молодець!
Я з Запоріжжя. У 1897 році в Російській Імперії пройшов перепис населення. Який показав, що в Катеринославській губерні (до якої тоді належало і сучасне Запоріжжя) 69% населення було україномовне. І не просто україномовне, а з власною південно-східною степовою говіркою.
Пройшло 124 роки й через тотальну русифікацію зараз я позбавлений можливості чути свою рідну говірку, бо в кращому випадку я чую літературну українську.
Ненавиджу зросійщення!
Моя родина, моє оточення, моє навчання було виключно російськомовне. У 32 (2 роки тому) я досить легко перейшов на українську і розмовляв російською дуже рідко, якщо хтось попросить. В кінці вересня, коли росіяни обстріляли ракетами колону з авто які чекали можливості виїхати на ТОТ я вирішив, що годі та зараз я не перейду на російську, навіть якщо попросять. А після того, як вони ракетами зруйнували декілька цивільних багатоповерхівок, так тим паче. Я не хочу мати нічого спільного з росіянами. Зараз мені складно розмовляти російською, я кажу слова не замислюючись.
Говірка до речі жива, є в моїх рідних Пологах, наприклад.
@@user-ey8zz7cj1n І це чудово! Просто я майже не виїжджаю за межі Запоріжжя і тому не чую її.
Дякую за позицію, мені це дає зрозуміти що я не одна.
Якщо хтось може порадити, де дізнатись хоч щось про степову говірку Запоріжжя - буду дуже вдячна! Хочеться відроджувати. Хочаб якісь елементи, хочаб пару слів. Не вистачає цього звʼязку з минулим власного регіону 💙💛
@@a.kostiko Твоя Підпільна гуманітарка робила відео czcams.com/video/yDd7AVp8q2U/video.html а ще чекаю від Ідеї Олександрівни про нашу говірку. А ще тут трохи czcams.com/video/wo8_hmoqEGw/video.html
Я живу в Аргентині понад 10 років, сама з Одеси, з російкомовної родини. Декілька років тому усвідомила що майже непом'ятаю укрїнскої, тобто я її знаю але вона заархівувалась десь у пам'яті. Зараз дивлюсь ваші відео щодня щоб пригодати мову. Дуже дякую, за декілька місяців я почала міркувати и та бачити сни українською мовою, і це, живучи в іспаномовній країні
Мешкаю* аххаха
@@leilamavka7040 пригАдати і пАм'ятати*. Але це так чудово, що ви захотіли говорити українською!
Так тримати!❤
@@grybar дякую! Сподіваюсь що запам'ятаю 😊
Було схоже відчуття, я з Одеси і коли закінчила школу, вступила в університет і курсі на 3 усвідомила, що мова якось.. забувається потроху. Бо в школі була українська мова і література, підручники українською.
А в університеті все, окрім курсових, російською було...
І стало страшно, я забуваю рідну мову.. я не була україномовною, але вважала її рідною
Приїжджаючи зараз з Києва за речами до рідного Харкова, я у шоці... Геть усе російською 😩люди, які пережили руйнацію власних домівок та багато з них втратили і рідних - продовжують користуватися мовою російського загарбника. Я все життя розмовляла російською, навчалась також у російськомовній школі...навіть вчителька української мови на перерві спілкувалася з нами російською((( АЛЕ, зараз вже мені ніхто не зможе завадити йти вірним шляхом. Не дивлячись на численні помилки у спілкуванні, я намагаюся і щиро радію та підтримую тих, хто звертається до мене українською. Наче рідні люди серед чужих.
Дівчата, дякую вам за таку працю.
Теж живу у Харкові, сама перейшла на українську. І насправді з мовою в місті все дуже сумно. Іноді чую українську мову на вулиці від дуже молодих людей, ну і іноді сервіс закладів українською. І хоча раніше і такого не було, але все одно дуже сумно, що цим щоденним дощам з балістичних ракет вдалося переконати таку малу кількість людей. Шо там про простий люд казати, якщо навіть мер з "рускоязичной чєлюстью" і українською не спілкується просто НІКОЛИ. Сумно :с
@@user-lj6pf8dv1c так, про славнозвісного сивого - 100% 🤦🏻♀️бракує слів. У Харкові на стільки скрутне становище з українською мовою, що у Києві, мені здається, я поринаю в україномовне середовище...хоча теж багато, хто так і залишився з "какойразницей" в голові.
@@olgaabaldova1463 дуже добре Вас розумію)
У Бучі так само( просто серце стискається. Щодо сфери послуг - добре, що зараз можна оцінити будь-яку послугу. Голосуйте гаманцем і ходіть у заклади, де обслуговують українською
❤ Теж відчуваю таке ж:) Особливо дуже радію, коли зустрічаю україномовних людей зі сходу ☺Аж обійняти хочеться:)
Мені підсрачник остаточний, на жаль, зробив мій друг з Португалії. Коли він запитав "чому люди в Україні розмовляють російською?!", і я відповіла "ну, роки окупації, бла-бла". Він щиро здивувався і спитав: "Ну, окей, але ж ви 30 років були не в окупації. У вас же є своя мова. І невже після того, що росія робить з вами зараз, українцям нормально спілкуватися російською?! Мовою, якою вас вбивають?! Поясни?! Що вам зараз заважає почати спілкуватися вашою мовою?!". Я не знайшла, що відповісти. Стало дуже соромно, бо зрозуміло, що всі аргументи розбиваються в нелогічність і меншовартість, яка була закладена навалою російської культури.
Я 31 рік свого життя говорила російською. Але вже років 10 читаю книги українською і це дуууже допомогло перейти на українську, вільно почати нею спілкуватися. І деколи, коли не можу знайти якусь книгу українською - це біда, російською не те. А от солов'їною читати - це насолоооода🤩
В понеділок в мене було перше побачення українською мовою- це було ахуєнно! Маю лайфхак- коли не можу згадати потрібне слово, замість російського вставляю англійське)
Дякую, дівчата за етер ! Я народилася за кордоном і ніколи не ходила в українську школу, а шеймінг отримую саме від російськомовних українців . Ви надихнули не кидати навчання і спілкуватися саме українською, не звертаючи уваги на помилки. Щиро дякую ! ❤
Не зупиняйтесь! Ви велика молодчинка!
Ви просто молодець!
Той шеймінг, не від великого розуму, а він підсвідомого сорому від того, що вони не здатні на вивчення мови, так як це робите Ви.
Одним словом, заздрять суки, але їм легше вас зашеймити, щоб ви їм українською "не відсвічували", аніж самим перейти на українську.
@@taylorliu7628 лише хочу вас підтримати, бо ви того варті ;)
Успіху вам.
Хто вас шеймив? Російськомовні українці? "Тож топити їх треба, топити прямо в Тисині. Саме там, де плине кача. В смерекову хату забивати та й спалювати."
P.S. Це жарт (dark humor), побудований на інверсії одіозної цитати, а не заклик до дій. Прошу сприймати це як Чарлі Чапліна, у ролі Гітлера, а не як самого Гітлера - сподіваюсь, порівняння зрозуміле.
Не кажіть будь ласка так. Російськомовні регіони. В Україні не має таких. Є зросійщені люди. В усіх регіонах країни є україномовні
Зросійщені люди котрі ніяк не хочуть викорінювати своє росіянсство* і таких пів країни
І тут в Чернівцях половина, якщо не більше, говорить російською! Хоч Емма постійно і наголошує, що вона звідси, то якийсь жах насправді
@Псема тобто? Ви мабуть хотіли спростувати факт того що в Чернівцях так багато російської мови? Але самі використали російське слово!? Ой, яка прикрість ;)
@@impos8249 ...змосковщені люди!.. перепрошую.
@Псема а скільки?
Живу в окупованому Криму, 2014 рік випав на моє дитинство (11 років) і поки нещодавно у моєму інфо просторі не почало з'являтися більше контента українською я навіть не розуміла як сильно за ці 8 років сумувала за цією мовою. Незважаючи на те, що у дитинстві говорила російською (як і моя сім'я), перший вивчений алфавіт був українським та до 2014 року я навчалася в україномовної школі.
Тому зараз, поки не можу перейти на українську в побуті, намагаюсь переходити у соц мережах.
Дякую за це відео
Мені 17 і я все життя говорила суржиком, бо жила на півдні. Соцмережі були на російській і в Інтернеті балакала російською, бо інші робили те саме. Після повномасштабного вторгнення, не одразу, але я повністю перейшла на українську в Інтернеті. На жаль, в побуті все ще говорю суржиком, але на російську з російськомовними не переходжу. Я залишаюся з суржиком. В думках говорю до себе на українській та в розмові намагаюся вживати більше українських слів, потроху витісняючи російські. Сподіваюсь, що скоро почну розмовляти українською
Я з Сумщини і ніколи не відмовлюсь від так званого "суржика", є певні слова які притаманні виключно нашому регіоні.
@@user-ph8uv2kj2x Я люблю суржик, але мені мало просто того, що я його знаю та розмовляю ним. Я хочу також знати офіційну мову своєї країни, але я ж не забуду мову свого регіону. Мені не буде заважати знання української. Так буде правильно
все поступово)) суржик в млн раз кращий за російську ;-)
@@user-ph8uv2kj2x я наприклад тільки в своєму регіоні можу деколи "селючити", натомість онлайн, в інших містах я стараюся літературно розмовляти, в дома кожен раз один одного виправляємо, особливо російські слова, хоча я виросла в україномовному середовищі, але ТВ, радіо, переклад фільмів, статті все весь час було на російській((
Мені майже 18 (наступного тижня буде 18) і в дитинстві я спілкувалась виключно українською (незважаючи на те що я з російськомовної сім'ї) але ще в молодшій школі мене цькували за українську як і за те що я читала
А тут була ще одна проблема- майже не було книг українською
То і в купі цих факторів я перейшла на російську і наразі доволі незвично розмовляти українською на постійній, але я намагаюсь
Згодна, що «лагідна українізація» це повна фігня 😃
Я з Миколаєва, народилась в російськомовній родині, жила в такому ж оточенні. У 2021му році переїхала до Львова, де у мене почалася за суб’єктивними відчуттями «жорстка українізація»: це незвичне середовище, до якого я не звикла (як Емма розповідає про бари в Києві), від чого фоновий стрес та бажання повернутися до Одеси. Я боялася спілкуватися українською, бо моя - костурбата та нульовий вокабуляр, але і російською рота не відкриєш (тут міфи про страшних бандерівців). Довелося заучувати фрази щоб сходити до кав‘ярні або зустріти кур‘єра, записатися до клініки тощо.
За рік життя у Львові щось несвідомо змінилося, повномаштабне вторгнення я зустріла там же і все стало на свої місця. Перехід на українську зараз проходить легше після року стресу та адаптації. І це нормально. Я повільніше спілкуюся, добираю слова, перекладаю подумки. Але моя лінгвістична потреба вища за тимчасові незручності, своє майбутнє бачу виключно українською, не хочу навчати дітей російської ніколи.
❤ ви права 100%
У Львові не відбувається війна. Особливо вважаючи поведінку людей із заходу, в них усе заїбісь
Сильно обурилась, коли купила курс у Projector
Ніби-то українська школа, онлайн вебінари українською, а лекції записані російською, зате з українськими субтитрами
Йшов 9 місяць великої війни...Вони "не встигли" перезаписати лекції
Від курсу відмовилась, потратила багато часу і нервів. Зворотнього зв'язку на своє обурення не отримала, окрім "дуже жаль"
Не розумію, як досі це вважається нормою для багатьох, навіть в такі часи. Патамуша і так паймьотє
Так круто - у вас сьогодні 100 тис і у Тані Микитенко 200, в один день 😊 Вітаю вас щиро і дякую за кожен ефір і за популяризацію читання 🤓❤️
Я перейшла на українську, коли вже виїхала в Німеччину. Я просто зрозуміла, що будучи в трамваї, в магазині, в будь-якому публічному просторі, я хочу позиціонувати себе як українку, щоб не дай Боже місцева запропагандована русня не вирішила зі мною поспілкуватися. Я спілкуюся українською навіть вдома, бо саме ця побутова лексика дається найскладніше. При цьому моя мама і сестра відповідають мені російською. Не можу описати відчуття, коли людині в Кьольні відповідаєш українською - вона аж сяє і радіє, що зустріла свою україночку.
Зараз я одночасно спілкуюся трьома мовами: українською, німецькою і англійською. У мене талант до мов, але все одно мозок кипів і тріскав перші 4 місяці. Зараз сестра говорить, що уві сні говорю українською😁
Я з Одеси, до речі. Дуже бішусь, коли одеситам дорікають за російську. Нас послідовно і довго зросійщували, і попри це ОНР в 2014 році свого часу не сталося. У нас дуже класна україномовна спільнота, і в школі й університеті у мене були класні викладачі української. І потужніший вишиванковий фест, де такі модні люди збиралися - вау!
4 місяці і такий чудовий результат в чужі країні! Я вами пишаюсь!
Я в Англії і лише серед моїх знайомих тут україномовні дівчата, з рос мовними українками не маю бажання ні дружити ні товаришувати, сама я з Дніпра, не уявляю як мені там буде жити, коли повернусь, а ще мій чоловік російськомовний, я і сама до Травня розмовляла російською, і ми з ним сваримось через мову, мені це питання зараз дуже принцепове, мене просто тіліпає від рос мови, але він зі мною намагається спілкуватись українською, хоча з іншими, друзями, родичами,кафе і тд лише російською, і мене це дуже засмучує. Але хочь так, хочь би зі мною, щоб я той «язик» не чула.
Ну про довге та послідовне зросійщення то не зовсім точно, бо навіть якщо подивитися на перепис населення на 1800-й рік, то саме в Одесі переважно говорили московською найбільше з усіх этнічних областей України. Тут скоріше справа в тому, що від п'ятнадцятого століття вона тупо не мала української субъектності, бо то кримські татари знищили, потім вони ж з греками заселили, потім османи, потім росіяни... Але дійсно, то не гоже дорікати одеситам, бо так само як нова кумирка усіх віднайдених неофітів та "прокинувшихся" українців - Ірина Фаріон, каже "не треба дорікати галичанам за польську та сурж, бо вони певний час не мали української субъектності, як поляки постановили, що державна мова то є польська", - то чого б це робити виключення для інших? Тим паче, що не дивлячись на домінування московської мови в цьому регіоні та відсутність тривалий історичний період української субъектності, Одеса з 2014-го продемонструвала своє відношення до русскага міра, дійсно зростивши за весь цей час гарну спільноту, та продовжуючи це діло.
@@Aunty_Georgette почну з того, що в 1800 році Одесі як новому проєкту "повернення до грецьких назв для валідації вічності імперії" було всього 8 років. Звісно, що в переписі населення намалювали те, що буде найкраще виглядати. Не говорячи вже про те, що термін "українська мова і українці" з'явився теж приблизно в тих часах на противагу московитам. Тож до історії треба ставитися обережно.
Але розкажу іншу історію: за кілька днів до повномасштабного вторгнення я була в одеському музеї на фотовиставці з кадрами одеського життя на початку 20 століття. Так от там на вулицях назви крамниць були українською! Я сама була здивована, якщо чесно. Але ось факт, і це до революції, коли взагалі-то українська була заборонена давно
@@annakusenko6342 я вас розумію, багато друзів в Одесі продовжували російською спілкуватись. Аж поки я на якомусь зумколі просто не почала з ними спілкуватися українською. І воно далі покатилося само, без примусу, принаймні в чаті переписка тільки українською. Навіть дівчинка з Молдови тепер українську вчить, хоча спочатку їй було найскладніше.
Так само у мене і з мамою - вона вже від мене хапає українську потроху. Боюсь, що нам треба усвідомити, що наша задача як зросійщених українців - і зробити цей важкий перехід, і продавлювати в наших зросійщених містах українську. І хай незручно буде комусь іншому.
І так, в Одеських школах російську перестали викладати тільки з цього навчального року.. і то в деяких його проводять як факультатив. Та я не певна, що його не повернуть
А вчителі рос.мови в більшості своїй то жах..там такі ідеї і наративи, що їх не те, що не можна до дітей пускати, там з держ.зрадою межує
"Яка лагідна українізація, якщо русифікація була з зубами, балістичними ракетами і міладзе". Як жеж я вас обожнюю!
Дуже потрібне відео, дякую. «Все навпаки» - це і моя думка, я полька яка обожнює українську і страждаю від того, особливо від наголосу :) Стосовно вживання української, я мрію, що прийде час, коли іноземка у Києві не почує «говорить по-русски вам будет легче 😤» (чому мені має бути легше???). Або коли іноземка хоче купити квашені помідори а продавщиця дивиться як на НЛО і каже «Т-О-М-А-Т-И». Або коли іноземка заходить до музею у центрі Києва і перше слово, яке чує (у державному музеї!) від персоналу є «здавствуйте»! Все у 2021 році :(. І це так сумно!
Я живу в Дніпропетровській області, працюю в магазині. На роботі ми всі розмовляємо українською. Дивує те, що кожного дня знаходиться хтось, хто запитує, чи нас примушують говорити українською. І ще ж ті, хто після привітань, кажуть - А тепер давайте російською. І так кожнісінький день!
А знаєте з чого тішимося? До нас приходять люди, щоби поговорити українською. Кажуть, що з нами переходити на українську легше.
Для мене російська мова огидна. Я не можу її чути. Просто фізично не можу. Я дуже щаслива зустрічати людей, які переходять на українську і мене трясе від людей які продовжують говорити російською.
Привіт! Дякую, за вашу працю, ви неймовірні і я радію, що у мене багато однодумців!
Хочу поділись своїм досвідом… так сталось, що з війною я почала працювати в інформаційному центрі банку (гаряча лінія), на початку війни це було дуже складно емоційно. Трішки відійшовши від теми, скажу, що я з Волинської області і ніколись не вивчала рос. мову.
Так ось, на початку війни близько 30% людей просили переходити мене на російську 😡 я, звісно, відмовляла, та у відповідь на мою відмову чула : «Дєвушка, а можна па-нармальнаму, па-рускі абєстіть, я нє панімаю етат ваш язик», «НУ Я ЖЕ ПРАСІЛ ТОЛЬКА ГА РУСКАМ! ПЄРЄКЛЮЧІТЄ НА НАРМАЛЬНАВА АПЄРАТОРА», «а квітень ето шо такоє, ну ви можетє нармальна абєстіть, а то я нє панімаю» - це лише кілька цитат, які відразу пригадались, були ще приниження і розповіді про мої обов’язки і про те, що як так, що я можу не знати цієї мови.
Зараз мене це просто так злить, бо, бляха, чому я маю переходити??? Мені чужа ця мова, це мова ворожої країни, я її ніколи не вивчала і я, будучи українкою і живучи в Україні, маю знати москальську, а вони не можуть зрозуміти слово квітень.
Не переходьте! Українська або міжнародна англііська, чому взагалі пропонуєте перейти на рос мову? Це іноземна, і ми не повинні «за замовченням» її розуміти та знати та ще й вживати!
Я з Сімферополя, раніше намагалась говорити українською, але не завжди. Зараз перейшла на українську, і щаслива, що нарешті повернулась до коріння, бо моя прабабуся говорила українською
Як люди реагують зараз на українську в Криму?
@@annakusenko6342Очень нехорошо. Могут исправить произношение ударом по роже.
мені 15, повністю перейшла на українську. дуже часто люди в моєму оточені ставлять мені запитання «а чи повністю ти перейшла?», «а навіщо?» «то ти тепер ніколи більше не будеш на рускам разговарівать?». ні, на 9 місяць великої війни я буду переходити на московську мову, ну що це за питання взагалі? як люди досі не зрозуміли на СКІЛЬКИ важлива мова. на мою думку, мова - одна з найсильніших зброй. це одна зі складових будь якої держави
Яка у нас класна молодь росте! Дякую вам!
Є багато українців, які своє ім'я та прізвище в соц.мережах пишуть російською - скільки Елен, Александрів, Игорів, Ирин, прізвищ з російським закінченням -ская (хоч у паспотрі скоріш за все -ська). Людоньки, почніть українізацію зі свого профілю у фейсбуці.
Як людина, яка має закінчення -ська у прізвищі, можу запевнити Вас, що це польське закінчення😉
@@user-ks2xp9oe5w так, саме польське. Але ж наші так його полюбляють русифіковувати.
не обовязково тільки польске.
Данило Галицький, наприклад, українець. Українці теж створювали прізвища таким способом. Не приписуйте всі лаври полякам
Галицьким він став лише з 19ст., через історико-географічну назву місцевості над якою він панував. Чомусь ґуґл не погоджується з Вами, і надає інформацію, що закінчення -ський, -ська притаманно полякам. Тобто «лаври» росіянам у комменті вищі, Вас не бентежать))
@@user-ks2xp9oe5w ммм, серйозно? А тут пишуть, що не тільки польське uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0
Кожен раз як я виїжджала поза межі своєї бульбашки (читай Львова), і попадала в Київ, в мене округлювались очі і ставало волосся дибки. Всі. Всі навколо говорили російською. В кращому випадку, почувши мою українську, переходили на неї. В гіршому, "ітак пайму".
Часом, я ловила здивовані погляди людей з якими комунікувала. Мабуть, їх дивувала дівчина, що впевнено, голосно і розслаблено говорить українською мовою. І їй ніяк аж не соромно. І вона не має сільської говірки, над якою, чомусь, всі сміються. Та і розмовляє вона граматично правильно, говорить мудрі речі. То чого ж українською?
І кожен раз, сідаючи в потяг в сторону свого Львова, я розслаблялась. Цей дивний київський світ, який я не розуміла, хоч вбий, залишався позаду. А я верталась в свою бульбашку, ніби моє місто, то вся Україна. Я боялась думати за майбутнє держави, коли в столиці над українською мовою сміються. Я не дозволялала собі навіть задумуватись над ситуацією на схід від Києва.
І кожен раз моє серце боліло і кровило.
Сподіваюсь, що коли наступного разу я приїду в Київ, українська мова лунатиме зі всіх сторін.
Дякую дівчатам, що в 25 років мені пояснили, що виявляється, я все-таки маю право вимагати українську мову навколо себе❤ Протягом усього життя я відчувала утиск моїх мовних потреб, але я переконувала себе, що це зі мною щось не так, що просто так склалося і мені нічого не залишається, як змиритися з цим та підлаштовуватися під інших - розмовляти російською.
В мене така дивна родина. Бабуся з дідусем ще молодими отримали в Одесі квартиру і роботу по розподіленню. Дідусь з села з-під Мелітополя, бабуся з села на Донеччині, познайомилися у Львові в університеті. Так от дома вони говорили українською, а «на людях» тільки російською, так виховали мою маму і тітку. Мої мама і тітка своїх дітей, тобто мене і моїх братів-сестер виховували в такому ж стилі. Хоча обидві вийшли заміж за російськомовних. Коротше, у мене з дитинства тумблер в голові - вийшла на вулицю - русіш, дома - українською. Так від цього тумблера я майже позбавилася, інколи бувають відкати. А мої родичі - то ппц. І це якщо подумати так тупо: 50-60 років наша родина живе оттак, любить нашу мову, в бабусі шикарна бібліотека української літератури і переклади українською світової літератури. Але вона йде сьогодні в магазин і говорить російською з касиром, що звертається до неї українською.
Підтримую! Я переїхала в Україну з расіі в 16 років і спочатку навіть не розуміла про що їдеться коли вмикала телевізор! Та сама «паляниця» не давалася мені майже 15 років, але наразі я маю п‘ятьох україномовних дітей завдяки чоловіку. Нажаль, глибоке усвідомлення прийшло лише після 24го лютого.
Мені 47 років і я корена киянка, яка до квітня 2022 року послуговувалась лише російською мовою. В моїй родині, школі, інституті,,безлічі курсів , друзі, робота, знайомі - тобто все ВСЕ оточення було зросійщене. Страшно усвідомити, що в Києві, столиці України було СОРОМНО говорити Рідною Мовою. Проте прокидатись ніколи не пізно. Великий Біль що такою ціною але ймовірно інакше було неможливо . Моя мова народилась всередені мене, мені було легко перейти (хоча не вивчала) бо це поклик Душі. Разом перейшов мій чоловік з яким ми разом 30 років. Перейшли наші дорослі діти. Потрохи батьки, яким 70 років починають вживати окремі слова і речення. Я почала вивчати справжню Історію України , проходжу різні курси і марафони з української мови. Перевела всі гаджети на мову, дивитись український контент в ютубі (так і знайшла Палає🔥❤️) в нас чудова свідома молодь. Для мене на часі. Для моєї родини на часі .Нарешті це на часі для нашій країни , бо це наше щасливе майбутнє.
Теж додам свій приклад, але справа в тому, що я якраз з україномовного серодовища.Я поступила в Варшаву, на той час мені будо 17 р. і там познайомилася з дівчатами з Мелітополя, Донецька, білорускою і хлопцями з центральних обл. всі вони розмовляли російською. Я було одна україномовна і плавно почала розмовляти російською, піддалася (до того я не вміла і словниковий запас був бідний). хоча я негативно сприймала російськомовних українців. Батьки так собі це сприймали, через зуби, їм було обідно)) а я це аргументувала тим, що так треную свій мозок, щодня розмовляю 3 мовами. При тому я ніколи не споживала ру контент, не переварювала ні співаків, ні блогерів, ні акторів. Типу своє українське маю. перехід на російську (з знайомими), виправдовувала тим, що я за кордоном і в компанії з білорусами. І якось мені було з цим погано, що я ніби зраджую історію і предків. Після слів путі, росія закінчується там де і мова, я написала знайомим, що більше не буду спілкуватися російською, а з українцями в апріорі, це 100%. Просто розумію, як важлива чітка проукраїнська позиція і відстоювати українське.
Дівчата, останнім часов ваші відео дуже тихі, я викручую на пристрої гучність на повну і все одно приходиться прислухатися. Тобто якщо я на кухні, то оберу інший канал, бо вас я просто не чую. Будь ласка, зробіть щось з налаштуваннями звуку 🙏
Контент, як завжди, чудовий! Дякую за вашу працю ❤
Підтримую запит! Дуже тихо і якось глухо чутно
Так, дуже тихо. Зробить щось, будь ласка. Ви дуже цікаві, я вас дуже люблю. Зробить щось із звуком
@@marielisse_art Особливо Емму
підтримую, на жаль, це відео дуже тихе.
О, а я думала це в мене навушники знов забруднилися
Подивилась зранку це відео і згідна на всі сто.
Приходжу на роботу (візовий центр Канади) і буквально в перші години роботи, приходить за національністю не українець, але громадянство України. Для заповнення даних питаю: «Де ви народились?». Три звичних, простих слова. У відповідь: «не понімаю».
Ну я працюю на Канаду, тому перепитую англійською. У відповідь «а можна па рускі»
Я: «No»..
Коротка історія, яка ніколи б не відбулась з німцями, французами, британцями, поляками, тому що в поважаючих себе країнах немає суспільного договору впродовж років, що російську мають розуміти і знати всі а українська - це наче факультатив у вільний час.
Ютуб гони срібну кнопку бистрааа. Вітаю вас з 100 000🎉 Показник що ваш контент важливий і потрібний
є ще одни важливий мовний наратив, який був як мінімум в києві до 24 лютого. а саме, що "українська--це мова селюків" всюди, починаючи від університетів й закінчуючи роботою якщо ти україномовний, то на тебе косо дивились. особливо бісило коли проводив час в достатньо великій компанії і часто задавали питання типу " а звідти ти?", "чи тобі ок бути україномовним в києві" ітд. на співбесідах при прийомі на роботу взагалі жах, бо якщо спілкуєшся на укр, то не зможеш спілкуватись з клієнтами чи з колективом будуть проблеми. бо весь сервіс був російськомовним, а як наслідок колективи теж ставали російськомовними. і через подібне багато україномовних в києві зросійщувались. зараз наче стало краще
P.S пробував замовити паперову "проблему спінози" за кілька днів після минулого книжкового клубу, але отримував дзвінки зі словами, що "хтось порадив цю книжку і все розкупили"
Шлях до моєї українізації почався десь у 1997-8 роках , тоді я ознайомився з творчістю Леся Подерв'янського, вийшли альбоми ВВ, і дали послухати касету Братів Гадюкіних "Було не любити", і якось став шукати україномовну музику і частіше став спілкуватися рідною мовою, ну а Вам , чарівні ведучі, я дуже дякую за контент.
Моя історія переходу на українську мову банальна-це відбулося 24 лютого. І я, і мої батьки, і досить багато друзів перейшли на рідну мову. Перші пару місяців було важкувато. Не дивлячись на те, що я і читала українською багато до цього, і вся освіта була українською, постійно дивилася в словник) а через 3-4 місяці почала усвідомлювати, що думаю вже українською
Нарешті відчуваю, що це моє❤
А за кордоном взагалі легко впізнати своїх. Українська-свої. Російська-навіть не витрачаю час на те, щоб дізнатися, звідки вони
За кордоном, особливо в Італії, російською розмовляють молдовани, а також деякі румуни.
@@user-iq4pl6tf3j і?
Мені здається, що після 24 лютого вже всі мали б зрозуміти, чому українська мова важлива. Я 30 років говорила російською і дививулась, навіщо в школі так агресивно нам нав'язували українську. Але ракети і окупація виявились значно ефективнішим, ніж Олена Петрівна
Я з Дніпра. Перешла на українську 4 роки тому, до того вела соцмережі українською, листувалась та читала українською, фільми та музика україномовна або англомовна. Перші місяці добивало коли хтось з колег або знайомих, починал виправляти то як я вимовляю слова, або проскакують російські слова. а на початку таке було часто, при тому самі російською розмовляють, і оце одвічне "Я знаю украинский хорошо (контекст - краще за тебе), но не разговариваю что б не каверкать" при цьому навіть не намагається спробувати розмовляти українською. Зараз гуляючи містом чую як інші люди ромовляють українською, мами з дітками, підлітки, старші люди. Такий кайф, шкода що такою ціною. Ніколи не виправляю, коли чую що людина міксує чи робить помилки, бо у кожного свій шлях до української❤
Колись я запостила тред Рагулівни про те що "мати Український паспорт не дорівнює бути українцем", і мені прилетіло про те що я ділю українцев на правильних і неправильних. Але яяяяк я можу вважати українцями людей, які кажуть що "моя мама мне пєла колибельніє на русскам, а государство нє сдєлало НІЧЄГО что бьі мьі говорили на укрАинском", коли у той самий час коли забороняли російські канали ці ж самі люди казали "ну зачєм запрещать, пусть каждьій смотріт что хочєт, где нам тєпєрь хоккєй смотреть". І якось після того як на мене накинули це обвинувачення в розділенні українців, мені було аж фізично погано, бо я відчула якусь самотність(
Дякую, дівчата! Я на українську повністю перейшла лише у квітні, коли через війну переїхала до Праги. І тут, на чужині, де так багато росіян, дуже важливим став цей фактор, який дуже просто і зрозуміло показує, хто є свій, а хто чужий. Дуже хотілося б, щоб наше суспільство вдома, в Харкові, коли переможемо і повернуся, підтримувало українців в їх спробах перейти і залишитися українською, а не саботувало.
Я з Донецька, російськомовна була, проте 10 років живу за кордоном. Раніше казала що розмовляю п’ятьома мовами, але тепер вичеркнула з цього списку російську. Перейшла на послуговання українською цього року, бо відчула що мене фізично нудить, коли з мого рота виходять російські слова. Повністю перебудувала своє
інформаційне коло, ту частку яка раніше була російською.
Так, я все ще припускаю помилок, це нормальний процес, це не соромно. Російськомовним (є ж багато не росіян, які спілкуються російською) пропоную англійську, з беларусами не перемикаюсь - вони розуміють мене. Для мене тепер це принципове питання.
Я, в 16 років переїхавши жити до гуртожитку з містечка на Вінничині, теж постійно чула виправлення наголосу в словах "буде" і "була". Памʼятаю, який в мене був шок 😅 а загалом, на весь наш потік, україньскою говорили лише діти з гуртожитку та всього кілька унікальних, як мені тоді здавалося, киян (КНУ ім. Шевченка). Не знаю як зараз, але 15 років тому вживати слово "ущємлєніє" можна було лише про україномовних дітей. Це і відчуття меншовартості, і спонукання постійне переходити на російську, і на насмішки над студентами, які цитуючи "першоджерело" не так говорили російською, досі памʼятаю цей смішок по аудиторії. Є велика надія, що все змінюється нарешті. А своє право на україньску я щодня відстоюю і до сьогодні. 7 років проживаючи за кордоном і змінивши 2 країни, я частіше всього зневірююсь в принциповості українців, ніж навпаки. Дякую, дівчата, як завжди дуже потрібний контент.
Розмовляю чотирма мовами, живу в Польщі, усе життя розмовляю російською. Але я не розумію навіщо зараз, у період війни наші люди дойобуюця один до одного з приводу мови. Зараз, до цього і після цього будуть, на жаль, набагато більші проблеми, ніж те, що хтось не перейшов на українську. Вибачте, але якщо люди настільки хотіли підіймати нашу культуру і мову - треба було цим займатися ще після розвалу срср, а не після 24 лютого. А особливо огидно, коли від тебе відвертаються твої знайомі, або родичі, які навіть не мешкали в Україні на період початку та продовження війни. Бажати вивчати свою мову - це чудово, але хейтити усіх підряд за "мову загарбників" (почитайте скільки разів англомовні країни були загарбниками, чогось я не спостерігаю хейт до англійської), зважаючи на БІЛЬШ серьезні проблеми. Ти не стаєш святою людиною, змінивши мовлення на українське, я хочу щоб ця ілюзія зникла якомога швидше, бо подивіться хоча б на мерзотну поведінку людей із західної частини України по відношенню до тих, хто зі сходу і півдня. "Святі" україномовні, які ниють про те, що "понаприїзжали відбирати працю", хоча самі живуть и жирують. Досить, будь ласка, цієї чорно-білої точки зору.
Сидите в Польщі, то й сидіть. А ми будемо відбудовувати нашу Україну і відроджувати нашу українську мову. Ви праві тільки в тому, що це треба було робити відразу після відновлення Незалежності України в 1991 році, але краще пізно ніж ніколи. І не треба чекати перемоги треба це робити зараз.
@@KaterynaGerasymchuk я без вас вирішу де мені бути і що робити. Ось про таких як ви я і пишу. Відбудовувати, на жаль, будете не ви, а іноземні інвестиції, хоча в якщо в нашій країні не існувала жорстка корупція - в нас були би гроші і зброя із самого початку. Не треба жити ілюзіями, і ви насправді ніхуя не прочитали і не зрозуміли із написаного мною.
Коли починають маніпулювати російськомовними захисниками, я відповідаю: " У захисника є певні привілегії, а ти тут до чого, ти ж не солдат?"
Як виявилось, дуже поширена маніпуляція з приводу мови від тих, хто не дуже хоче надавати свої послуги українською - "ми донатимо на ЗСУ". Недавно зіштовхнулась з цим, коли намагалась записатись на курси англійської в одній досить відомій школі (EnglishDom), а мені відповіли російською. Коли вказала їм на це, замість того щоб визнати, що затупили і зробили помилку (чи може свідомо так відповідають, незрозуміло) почали виправдовуватись донатами, говорити, що я "ображаю" школу, і на додачу до всього - звинувачувати в тому, що я не в Україні, а тому не маю права висловлювати свою думку. Там була ще купа образ, не хочеться переказувати, але скріни не горять в будь якому випадку.
І ще таке питання, скільки цим людям треба часу? Особливо людям в сфері обслуговування. Мовний закон уже більше 2 років як вступив в силу, чому я маю терпіти це.
І якщо на вашу думку ми маєм бути лояльними , то скільки часу їм треба, рік два? Бо мені здається шо я і через років 20 буду чути цю саму пісню «я рускагаварящій, я учусь»
Боже, сконцентруйся на собі. Ніхто тобі нічого не винен
Від того, що ти говориш українською без проблем, ти не стала якоюсь кращою людиною за тих хто говорить нею гірше. Треба з розумінням відноситися до тих, в кого в оточенні говорять російською. Все поступово👆
Через останні події все змініться в кращу сторону, треба надихати та підказувати, а не ображати людей. Будьте добріше.
@@vale82406 Є закон, що мене повинні обслуговувати українською в Україні ( логічно) те, що я чую від людей як виправдання це фігня за два року вже можна вивчити при бажанні. Не хочуть обслуговувати українською окей штраф.
@@chelovechek7362 по-перше, ви не згадували саме про персонал. Звістно вони мають говорити тільки українською
по-друге, до когось доходе раніше, до когось тількі зараз, хтось ще тільки зами
слюється. Люді не винні, не все так просто і потрібен час. Це дуже по тупому судити тільки з висоти свого досвіду. Ви ж не обмежана людина і повінні розуміти
@@vale82406 перечитайте мій коментар, написала про сферу обслуговування , я не говорю про дойобування до рандомних людей на вулиці.
А я з українськомовної сім'ї зараз намагаюсь знову говорити українською.. Бо теж зросійщилась протягом свого життя
І дуже бісить коли люди які зараз вчать українську, говорять "оо, нам важко, це не так як вирости в родині де батьки говорять українською, їм не треба прикладати зусиль зараз щоб нормально говорити" люди, ви собі не уявляєте навіть. Я будучи дитиною буквально боялась заговорити українською в автобусі чи в магазині. Бо в кращому випадку ти будеш "смішною селючкою" якщо не нарвешся на хамство чи приниження.
Мабуть не у всіх так, але я зірвала джек-пот)) бути вразливою групою в дитинстві/юності спілкуючись українською в зросійщеному середовищі. І робити великі зусилля щоб знову бути собою зараз
Помилятися-це абсолютно нормально. Я навчалася в університеті в Італії. Так от, що я вам хочу сказати-просто величезний відсоток італійців говорить зі страшенними помилками і не використовує складні граматичні конструкції! А щодо кількості діалектів, які змінюються від села до села, то на цю тему можна говорити вічно)))) академічну італійську придумали, щоб об’єднати країну, в якій на мовному рівні не розуміли один одного! А щодо небажання переходити на українську, то на мою думку, у багатьох всередині сидить той нав’язаний меншовартісний і другосортними у порівнянні з росіянином, українець. Мабуть це важко подолати, але не неможливо.
Оооо, мені здавалося, що я знаю італійську поки не зустріла нового чоловіка моєї свекрухи, сицілійця, моя реакція була просто 0_0
Дівчатка, ваш контент як завжди максимально корисний та важливий❤хай квітне український ютуб🌻🌻🌻
Дорогі палашки, розумію та розділяю ваші переживання та емоції з приводу даної теми. На жаль, споглядаючи ситуацію "з глибини", тобто при спілкуванні в магазинах, установах, транспорті тощо (живу в Києві), з сумом констатую - дуже багато хто, м'яко кажучи, не спішить переходити на українську, а ввічливі прохання зробити це в сфері обслуговування часто сприймаються в діапазоні від "холодний презирливий погляд" до "а шо такоє, ви нє панімаєтє мєня?". Я сама виросла в російськомовному середовищі (Південь України), на українську перейшла років 10 тому - спочатку завдяки роботі, потім - усвідомивши, що так (і тільки так) просто має бути, бо я українка і живу в Україні. Серед друзів є такі ж, як я, є такі, що залишаються російськомовними "патамушта радной язик", а також тому, що соромляться неідеальної української. З усіма спілкуюся українською. Удома теж перейшли на українську, вже давно. Коли хочемо подивитися фільм, шукаємо з укр. субтитрами або озвучкою. Упевнені, що саме наше озвучування кіно та серіалів - найкраще. Зокрема, улюблений серіал "Друзі" можливо сприймати тільки з українським озвучанням, якось із цікавості глянули серію з російською - це просто відстій і халтура. Я дуже тішуся з того, що дочка (студентка) з одногрупниками спілкується виключно українською, хоча серед них багато хто зі Сходу України...
Вірю, що переживемо всі складні часи, і колись згадуватимемо нашу вимушену російськомовність як пережиток страшного минулого)))
ну так и отьебитесь, у наших людей есть проблемы посерьезнее
@@user-xb1lt6vh2f До вас пригрьобуватися не дозволить почуття гидливості
Виріс у російськомовному оточенні та сам таким все життя був. Але було бажання це змінити. Давно вже, точно не пам'ятаю, але це було ще до 14го року, робив пару спроб перейти на українську мову, але кидав не знайшовши ніякої підтримки друзів/родичів. Тільки рік тому почав дійсно переходити на мову, і все ще у процесі. Найсумніше те, що саме родина мене гальмує у цій справі. Можливо через вік чи шо, їм важко зробити такий крок, я не знаю. Але мене дратує, що саме вдома я часто змушений переходити на російську мову, бо мені чомусь важко вести бесіду, якщо мій співрозмовник використовує не ту саму мову, що і я :/
Мені дуже піхуй якщо я не подобаюсь людям, але фразою: "Чому ти говориш до мене російською, я хіба схожий на росіянина?", спалив не одну масквароту сраку.
Дякую вам за ваші відео 💚 а загалом доречі, більшість українців суржикомовні, навіть в тотальної зросійщених областях. Але коли тобі з дитинства кажуть "гаваріть на нармальнам язьікє", "о апять сельская мова", "тьі чьто хахол" - звісно ж ти будеш уникати рідної мови та навіть суржику, ти будеш боятися, вважати українську недолугою, старою і непотрібною... Зараз я живу в Одесі . Перейти важко, коли навкруги російськомовні в основному, коли ти гуляєш по вулицям катериненським, махачкалинським, курським, живеш в суворовському районі... А ще твоя рідня, яка зараз втекла в нікчемчину і звідти ненавидить Україну і обожнює терористів, казала що ти "пєрєабулся"... Але ми переходимо як би важко не було) для мене це досягнення - але вже виходить відповідати українською на звертання російською)
Ви молодець, підтримую Вас і дуже розумію, це насправді важко! Ми з чоловіком також з Одеси, з того самого району, нажаль, з нашого оточення ніхто досі повністю не перейшов на українську, але ми самі перейшли і наполегливо переконуємо інших. Сподіваюсь, що згодом суспільство зміниться.
Я теж одеситка з Суворовського району. Вірю, що на вулицях Одеси української буде все більше. Саме завдяки нам з вами.
Щодо російськомовних солдатів - є ще солдати що палять, солдати що вживають алкоголь, давайте не говорити про шкоду цих речей та можливі наслідки? Раптом якийсь солдат курець образиться. Самим не смішно з таких дешевих маніпуляцій?
Нас захищають не святі люди а цілком реальні і в цьому їхня найбільша цінність, але їхні подвиги ніяк не суперечать тому, що вони також іноді роблять помилки в "реальному" житті. Навіть якщо самі вони зросійщені, зараз ці герої б'ються і вмирають, щоб наші діти і внуки зросійщеними не були. Хоча б з поваги до них можна зробити над собою зусилля і спробувати розмовляти українською.
Надзвичайна зачіска у Емми ❤Що подумалось: мій сусід - Польща ,я розумію , що менше нас ополячували ніж іншу частину зросійщували, але мені в голову не приходить говорити польською , вимагати , щоб до мене говорили польською, але може бути та ж сама аналогія, . Значна частина України на чолі з Бандерою почали боротьбу з поляками , тому у моїх предків і у мене це причина не розмовляти мовою Будь якої імперії . Чому зросійщені так опираються, то може не такі невинні, а їх вибір, і якщо це їх вибір то нехай ідуть , або приймуть Україну у всьому її прояві.
Вітаю зі 100 тисячами🎉
Дякую за вашу роботу💚
Привіт з Білої Церкви, де "ходе, робе, виводе"😁 І ніц з тим не вдієш🤭
Мене теж не оминуло зросійщення((( Сама з Севастополя, з російськомовної родини, всі 11 класів вчилася у виключно російськомовних школах, з 4-8 уроками рос мови і літератури на тиждень. В Севастополі взагалі такі «нацисти», що аж одна україномовна школа на все місто була, на жаль, не моя…. Після окупації переїхала і випускалася теж з російськомовної школи (тоді це сприймалося як компроміс і полегшена адаптація, через те, що випускний клас і всі ці іспити…) Зате універ був найбільш бандерівським 🔥
Перейшла на українську за власним бажанням кілька років тому, коли зрозуміла, що немає сенсу чекати, що хтось розбудує твою країну за тебе - треба починати з себе. При чому мені нормально, що вся родина розмовляє переважно російською. І якщо до мене звертається російською, якщо я знаю, що ці люди розуміють українську, чисто заради їхнього комфорту я ніколи на російську не перейду - тут або українська, або англійська. Це моя позиція, і вона повинна або бути твердою, або не бути взагалі. Як казала одна незабутня викладачка в університеті: «Державні кордони проходять там, де пролягають мовні кордони». Довго не могла зрозуміти, чому їй так боліло за мову, і чому вона нам всім її так пропагувала (хто не вчить історію, тому виправляють географію), але напевно це усвідомлення приходить у всіх у свій час, хто б що не казав. Звісно, багато буде і тих, хто за все життя так і не «дозріє», бо не хочеться людям виходити за межі зони комфорту, або комплекси меншовартості лізуть з усіх щілин(
І так, я не дуже релігійна людина, але вивчила Отче наш українською, бо це була остання російська прогалина в житті. «А молюся я все одно російською» - то що вам заважає перевчити десяток рядків тексту, ви ж змогли осягти його російською у свій час?
Любі українці, нам конче треба більше віри у себе і власні сили, а також вантажівку самоповаги! ❤❤❤
Це дуже абстрактний опис людей «які навчаються» . Ну от я наприклад дойобуюсь до людей які я точно знаю що не вивчають і не переходять на украінську мову , продовжують споживати рос контент, а коли їм треба украінською поговорити то просто паплюжать всі слова як азіров «бімби, підарунки і тд». Такі люди самі як «бімба» бо вони хочуть проскочити на цьому потягу «я вивчаю» а насправді чекають «кращих» для них часів коли можна назад повернутись в совок.
До незнайомої людини я б не доібалась за помилки, намагається відповідати мені украінською і слава богу.
Дуже цікавий аспект Ви описали
Як? Ви не пишаєтесь людьми, що нарешті зрозуміли, що в державі Україна потрібно дотримуватися законів і вивчити українську? Я думаю, що їм і «підарунки» за таке неймовірне зусилля потрібно робити. Я б воліла, щоб люди облишили цей тренд - я повністю перейшов/ перейшла на українську після 24 лютого і зосередились на вивченні мови, бо пишатися немає чим.
@@hutsulka7692 ви мабуть неправильно зрозуміли мій коментар 🫠 я як раз про це і написала… кажу про людей які навіть і не вчать а просто паплюжать мову під виглядом «я вчу».
Я зрозуміла, вибачте за саркастичний допис. Тільки сарказм рятує.
@@hutsulka7692 так вивчити це не говорити і не використувувати. Ну а говорити можна будь-якою мовою)
стосовно історії з фітнес залом, я б написала скаргу до менеджера наприклад. моє усвідомлення свого тотального зросійщення почалося з мовного питання і зараз для мене це досі залишається важливою темою. мені досі важко просити обслуговувати мене українською (з генералізованим тривожним розладом такі штуки даються непросто) але кожен раз в моїй голові звучать слова тані микитенко "не треба бути тєрпілой" і я все-таки відстоюю своє право чути українську у відповідь. я вважаю що кожен несе на собі відповідальність за те, щоб майбутні покоління не мучилися так як ми зараз, тому нам треба не мовчати, а озвучувати своє невдоволення. і пофіг що хтось там назве нас скандалістами, бо це не про скандал на пустому місці а про права і нормальне майбутнє для прийдешніх поколінь
Я думаю, що питання мови в Україні дуже багатофакторне. Один з факторів це різниця поколінь у деяких регіонах. Оскільки мова українська придушувалася не одне століття, обезцінювалася в імперії та радянському союзі - привчення людей говорити українською, переконання, що це не нижча мова, не тільки домашня - на це піде, як мінімум, одне покоління. Багато людей взагалі не відрізняє де російське, а де українське. Ну коли моя мама каже: я хотіла почитати щось наше - і називає якогось російського автора, я просто хапаюся за голову. В нас є великий ментальний розрив у поколіннях: між поколінням, яке ще виховувалося в радянському союзі та моїм, яке виховувалося вже в незалежній Україні на рештках нарративів рс. із переписуванням підручників з історії (я пам'ятаю, як буквально, що року з'являлися оновлені підручники). Коли для мене різні пушкіни, достоєвські в школі буди закордонними авторами, для моїх батьків вони "наші", бо в їхній час становлення як особистостей українські пісні слухати було соромно, а все українське здавалося нижчим, гіршим...
ми з хлопцем в ордло вишукуємо можливість говорити - в мережі, в месенджері з тими, з ким можна, вдома - тихо, іноді пошепки, споживаємо вдома виключно українське (ну або англійськомовне, але не росняве)... а є люди які на підконтрольних які маютт можливість всюди користуватися українською, але не використовують її. НУ ЯК ТАК МОЖЕ БУТИ? 😭
Дякую, дівчата! Це питання зараз надважливе! Хочу, щоб всі українці розмовляли українською. І не просто розмовляли, а були свідомими носіями української та пишалися цим!
Я вийшла на ваш канал, бо шукала україномовний контент, щоб вчити українську)
Яна молодець за перехід на українську
Еммо, борітеся за своє право отримати послугу українською! Бо Ви ж надихаєте людей на боротьбу (дякую Вам за це), але самі терпите і мовчите. Питання, чому? Який мотив? Невже те, що подумає якась адміністраторка про Вас - важливіше за реальний вклад в українізацію (бо адміністраторка не дивиться ваших розумних проєктів), це, можливо, єдиний її шанс почути, що щось не так.
Ахахаха, бУла і будЕ це прямо залетіло в саме серце, хоча я з Вінниці, ми теж так говоримо😆 Пам'ятаю як моя приятелька з Житомирщини підколювала мене з тим будЕш, хоча сама при тому говорила єсти замість їсти і сідєв замість сидів😁 А ще у нас кажуть тудою і сюдою, я усвідомлюю який це треш і спотворення слів, але мені норм вживати саме так, це наче частинка мене, хай навіть і граматично неправильна😇 Ми всі люди, при чому не ідеальні, головне, що спілкуємося українською і усвідомлюємо чому і для чого ми це робимо💛💙
Це називається діалект. Ви молодець.
А тудивого і отамого? Чи це тільки моя сім‘я так говорить? 😅
@@Jdjcbcjjbs ахах, буває і таке😅 так як оцейвО і отойгО😆
Вітаю із першими 100к❤
Ваш контент дуже важливий та цінний. Дякую вам за ваш вклад та працю, яку докладаєте щодня, щоб квітнув український CZcams!
Хай вам завжди палає, щоб палали і ми 🔥❤
Привіт з Одеси! Чистокровних українців у сім’ї не маю, зовсім. Спілкувалася з окрема на російській, та переходила на українську коли людина попросить. Але осознанно, забула слово, ніколи. Після 24.02 якось воно само по малу стало приходити, купувала виключно книги українською або англійською. Спочатку читати було важко, я маю на увазі отримувати відчуття від книги як раніше. Потім стала шукати ютюб української. Дійшло до того, що написала вірш під час тривог українською.
Перейти повністю все одно поки важко. Але книжки на мові та український контент допомогае.
Ще я задала собі питання «Чому коли ба спілкуються з родичами та друзями з рідного їй краю Осетії, вона говорить рідною їй мовою, а я не можу перейти на українську?»
змінили лого, красиве, дякую за корисну інформацію. Хай квітне український CZcams.
обожнюю останні секунди відео.😉
Дякую вам! Ця тема - мій біль протягом всього мого життя. Живу у Харкові - тут " русский мир"...
Тему діялектики мають підіймати. Навіть можна подумати, що ви називаєте говіркову мову "помилками" чи суржиком. Я розумію, що приклад "будЕ" не мав такої конотації, але треба було б сказати, що це навіть добре, бо це говірковий наголос. Тема наче не до кінця розв'язана, бо існує така значна кількість людей (особливо з сіл), що соромляться своєї мови, вони думають, що "спомнити, ранше, празнувати, плохий, важний, много, многий, год, хранити, ждати, держати, лічити (лікувати), спасти" і подібне суржик, хоча насправді це діялектизми, українські розмовні слова, десь староукраїзми, що збереглися у розмовній мові. Є ще така річ, що люди, що не мають у свому говорі слів подібних з московською, але мають багато инших діялектизмів, як "гоздьо, кульчики, баняк, гинший, кілішнути, маламурити, стігло тощо", то вони просто думають що це помилки, таких слів немає, їх треба уникати. Така ж проблема з говірковими наголосами і фонетикою та граматикою. Треба розповідати, що не все подібне до російської є суржиком ( і у школах, і у вишах), бо людей, що соромляться своєї мови дуже багато. Дякую за вашу працю!
Дуже засмутило, як Емма описувала, що ходить зараз в фітнес-клуб, де їй дискомфортно читати написи російською. І замість того, щоб поскаржитися менеджеру чи просто припинити туди ходити і закликати свою авдиторію (бо у вас теж є соціяльний капітал) не підтримувати фінансово цей фітнес-клуб… продовжує туди ходити? Цього я геть не розумію :с
Дівчата, оті аромати для дому - сістерз арома - зараз мають дублі сайту та інсти для рашки. Досі туди продають.
Російська зникне з нашого публічного простору тільки, коли відповідь на рос. слово чи фразу буде:
- Я вас не розумію.
Розмовляю українською від народження, хоча звичайно, як у багатьох в школі була російська мова і наче література. Але що хочу сказати, по-перше коли купувала продукти і говорила весь час українською, мене часто питали, а ви що зі Львова? Для мене завжди це було дико, що як це я з Києва, а про мене думають, що я зі Львова. Це було приємно чути, бо значить гарна і чиста українська, але обурювало те, що якщо я говорю українською, то я ніяк не можу бути з Києва. То й ясно, бо більшість людей в Києві говорили російською. Вже більше ніж 5 років всі соцмережі веду українською мовою, переписуюсь українською мовою мовою з друзями, так само голосові повідомлення з друзями тільки українською. Звичайно часто відчуваю відчай, бо робота все пов'язана з російською мовою і консультуванням клієнтів російською, але поза роботою стараюсь говорити українською. Живу в Сакартвело і вивчаю грузинську мову, і записую відео в тік ток ломаною грузинською, і не боюся. Тому бажаю всім хто хоче перейти на українську, не боятись, робити помилки, помилятись і не здаватись. Повірте людині, яка вчить грузинську, яка в мільйони разів важча за німецьку, англійську, україсньку і інші мови. Успіхів всім і дайте собі час на спроби, намагання і помилки. Слава Україні!
Бісять такі, хто кажуть: «В Кієвє гаварят па рускі», «От западєнци понаєхалі», «настаящие кієвлянє гаварят тілько па рускі». І начхати що майже всі школи україномовні, що Київ - столиця України, а не якесь російське місто. Хоча це зазвичай дебіли, яким нічим похизуватися, і вони хизуються тим, що їх родичі раніше в Київ приїхали, що вони знають який там тролейбус ходив по вулиці Пирогова 60 років тому, і тим, що вони не говорять українською
дуже дякую за цей випуск - яка ж це потрібна розмова зараз!
обов'язково покажу батькам, особливо батькові, який за 30 років життя в Києві досі не навчився нормально розмовляти українською, бо просто не говорить сам.
не треба боятися помилок - просто говоріть, і воно прийде.
UPD: "не пропадати ж добру" - хіба це не типова українськість?)
Дякую за випуск! Я з Харкова, все життя в побуті спілкувалася російською, але ходила в україномовну школу.
Довгий час щиро не розуміла, чому деякі україномовні люди так агресивно ставляться до людей, які говорять російською там, де за законом треба українською. Бо в моєму житті було багато прикладів успішної комунікації, де одна людина говорить російською, а інша - українською. Приїзджаючи на захід України без проблем переходила на українську, бо там більшість людей говорять цією мовою. Відповідно, не бачила нічого такого в тому, щоб україномовні люди, потрапляючи до того ж Харкова, переходили на російську. Бачила лише плюси в тому, щоб вільно володіти декількома мовами, чим більше, тим краще, бо це розвиває. Швейцарці, наприклад, в різних регіонах спілкуються німецькою, англійською та французькою, але жодна з співзвучних держав поки що на них через це не нападає. Також є приклад Індії, де після відділення від Британії англійська все ще дуже широко використовуються, бо це єдина мова, яку знають всі громадяни країни. Те саме з колишніми французьмими колоніями.
Цього року почала обговорювати мовне питання з україномовними знайомими, від яких дізналася жахливі історії про те, як україномовних не хотіли брати на роботу, бо «вы не найдёте обший язык с командой», вважали недолугими та відкрито хейтили через мову. М‘яко кажучи була в шоці. Тепер ставлюся з повагою, бо знаю, через що їм довелося пройти.
Зараз в публічних місцях намагаюся говорити лише українською і дуже напружуюся, коли за кордоном десь чую російську. Для мене українська стала «секретною мовою наших», за допомогою якої можна відмежуватися від кацапів. Але якийсь шматочок мене все ще болить за те, що через якихось всратих сусідів ми вимушені забути одну з наших мов. Ось би перейменувати російську в якусь «євразійську» чи «східноєвропейську», щоб не мала нічого спільного з кацапською нацією. Адже цією мовою окрім росіян говорить добряча кількість адекватних людей з багатьох країн світу.
Дякую Вам за контент! Знаєте, коли я слухав ваше відео на фрагменті про те, що людей вбивають вісім років, а люди обливаються парфумами МіЛаДзЕ, я сканую-діджиталізую файли зі слідства людини, яку закатували КДБісти. І в такий момент задумуєшся, чого ми раніше, хтось меншою, а хтось більшою мірою, так боялися говорити про наші мовно-споживчі проблеми, та і взагалі мовні проблеми як такі. Людей вбивають за мову не першу сотню років, а ми ще цяцькаємося і намагаємось виправдати якось те, як нас довгий час русифіковували.
Стосовно фітнес-центру все просто. Якщо це принципова позиція цього закладу, то можна просто в нього не ходити. І ще зробити їм нормальну "рекламу" у всіх соцмережах.
Дівчата, ви прекрасні ❤️. Кожен ваш випуск - вогонь, все на часі і по ділу :). А щодо мови, то тільки переїхавши кілька років тому в Швецію з Києва я нарешті позбавилася російськомовного середовища... Зараз навіть дивно розмовляти російською, звучить якось неприродньо, наче я кривляюся, хоча я з дитячого віку двомовна.
Я ніколи навіть не підозрювала, що колись стану такою прискіпливою щодо мовного питання. Все дитинство розмовляла суржиком бо росла в селі. Батько просто обожнював російську мову та інколи переходив на неї, ніби смакуючи. В школі була вчителька російської, яка здавалось, почувала себе ніби пава, яку мають всі носити на руках, бо вона з расЕи. Але ж несла свій предмет так красиво, що закохатись можна було. Українську ж викладали якось без душі та особливої любові, аби якось було. Вступивши до ВУЗу, переїхала до міста Кривий Ріг, котрий весь вважає себе російськомовним. Чому вважає? Бо адекватної російської я не чула, "шо", "га" на кожному кроці, але ж кожен корчить з себе велику еліту розмовляючи на перекошеній російській. Я психонула, вивчила досконало російську та почала нею розмовляти році в 2008 чи 09. В 2014 якогось чорта до мене не дійшло, що я не туди плетусь. Але потихеньку почала помічати, що вдома вже не розмовляю російською, повернувся мій рідний суржик. Публічно ще тріщала російською та нажаль вела нею свій канал. Після 24 лютого вже остаточно перейшла на українську. Інколи навіть смикаю себе, щоб не наорати на тих, хто ще не зрозумів. Але така злість бере, коли ці російськомовні щелепи продовжують вести себе хамовито чуючи українську нібито провокуючи заліпити їм ляща. А так хочеться заліпити щоб аж щелепа встала на місце. Прямо бісить... Але ж я розумію, що злюсь зараз і на себе, що раніше не усвідомила такої очевидної істини.
дякую всім хто перейшов і переходить.. це надважливо як ніколи, ви молодці.
Блін, дівчата, здається так виглядає трійничок моєї мрії - ви класні
8:31
О, це про мого брата.
Мені і так складно перейти на українську, коли всі навколо розмовляють російською. І останнє, що я хочу почути, це слова про те, яка погана у мене українська, як часто я використовую російські слова і як він міг би краще.
Українська мова, якою ви говорите, завжди краща за ту, якою не говорять, хоч якою б досконалою вона в теорії не була.
На мою думку тема про екзамен вийшла трохи маніпулятивна. Кожен громадянин України вже здавав екзамен з української мови у школі, а наявність атестату вже є необхідною умовою для офіційного працевлаштування. Навіть у моєї мами, яка закінчила школу у 1982-му у Дніпрі, була українська мова в школі. Ще дивився результати ЗНО з укр.мови за 19 рік, так там Дніпро на 4 місці з усіх обласних центрів, Харків на 3-му, при чому що 99% мешканців цих міст російськомовні(що цікаво, так те шо україномовна Франківська область(без міста) на 4 місці з кінця. Абсолютно всі українці вже знають українську, тому додаткові екзамени погоди не зроблять. Перехід на українську це, як на мене, зовсім інша матерія. Для іноземних громадян я з вами згоден, потрібні курси та екзамен, як у всіх цивілізованих державах.
Дівчата, вітаю вас зі 100 тисячами підписників на ютуб🎉🎉🎉🎉🎉. Розвитку вашій добрій справі🎈
Найперше це змінити налаштування мови в телефоні,потім почистити список друзів,які зовсім не друзі,а просто для кількості,прибрати весь руснявий контекст,хоча від нього я відійшла давно.Потім принципово не приймаю пропозиції щодо курсів, навчання,тренінгів,якщо запрошують російською,одразу питаю,якою мовою буде контент,ввічливо відмовляюся...
Слухаю багато українських пісень,підспівую...Ну і звичайно на Ютубі підписана на багато чудових,цікавих українських каналів 💙💛🙏 Дякую дівчата Ви як завжди 🔥🔥🔥
Лагідна українізація - це єдиний варіант у мирний час. Зараз у нас на невеликий проміжок часу є мандат від суспільства на більш жорстку українізацію, в тому числі і від російськомовної частини, поки є така можливість, її потрібно використовувати, і зараз я бачу саме таку, жорстку само-українізацію. Коли всіх російськомовних інфлюєнсерів відміняють, не кажучи про політиків, великі бізнеси прибирають російську мову зі своїх софтів. А закони у нас і так всі вже працюють давно, але законотворча українізація - це і є лагідна українізація. Не будемо ж ми на законодавчому рівні забороняти людям говорити російською, співати, писати.
Та навіть британці, їхня мова на практиці це повно помилок постійно. Часто чуєш he don’t замість he doesn’t. Я їх запитала про це і мені сказали та це тільки дуже posh люди так правильно говорять.
Найгірше, що нав‘язала російська пропаганда за останні років 50-70 - що українська має бути абсолютно бездоганною, а інакше - вона мовляв смішна, тупа і недолуга (хоча вони і бездоганну так називали). Та ні в одній країні, жодною мовою світу ніхто бездоганно не говорить. Українська мова дуже тепла, багатогранна, цікава, емоційна. Говорити нею (як і будь-якою іншою мовою) здатна будь-яка людина, було би БАЖАННЯ. Тому я дуже позитивно сприймаю людей, які повертаються до української навіть через десятиліття свого зросійщення. Інша справа, коли цивільні прикриваються російськомовними захисниками і категорично затято продовжують поширювати «русский мир» - в голові не вкладається.
Дівчата, дякую за дуже важливу тему. Бо мова - це ключ і серце будь-якого народу. І росіяни це чудово розуміють, тому й докладали стільки зусиль, щоб нашу мову знищити, а коли знищити не вийшло - висміяти, щоб решта тих, хто вижив самі від неї відмовились.
Українську мову мало любити, нею треба активно говорити, писати, думати, творити, щоб елементарно - її захистити. Бути захисником/захисницею рідної мови - української, тобто активно нею послуговуватися, не переходити в діалозі на російську, допомагаючи співбесіднику швидше опанувати українську, дивитися і поширювати україномовний контент - все це має цінність, все це має значення. Сподіваюся люди врешті усвідомлять, що єдина мова, яка нас роз‘єднує - це російська. І саме відродження української нас всіх і об‘єднає.
Я помітила, що найбільше шеймалять люди, які самі розмовляють російською, але вважають, що українську чудово знають, краще тих, хто нею розмовляють
Кажуть, що їм нема різниці, але пишуть це саме російською. То, мабуть, є ж різниця?😁
Інакше хоча б чергували різними мовами повідомлення
У мене на роботі є колега, яка перейшла на українську роки 3-4 тому, і мені дуже подобається її ставлення до тих, хто переходить зараз) Вона абсолютно нормально ставиться до суржику та русизмів, які з’являються в мовленні, тому що це паклюжить русскій язік😊
Ви супер! Дуже дякую за вашу роботу! Мені болить від усвідомлення того, скільки український має ще пройти для перемоги не тільки над ворогом, а й для того, щоб українці нарешті усвідомили свою ідентичність.
Дівчата, ви дуже класні. Почала вас дивитися нещодавно і багато в чому повністю із вами погоджуюся. Дякую за ваші зусилля і якісний український контент 💙 Маю надію, що колись доєднаюся до вашого читацького клубу.
Щодо мови, то я родом з Харкова. Теж більшу частину життя розмовляла російською, навчалася російською та українською. Жила у двох мовних світах і ніколи не сприймала це за проблему. Повномасштабне вторгнення розставило все по поличках - зрозуміла, які ж ми все-таки різні. "Ми" - носії російської мови. Тепер російською говорити просто бридко. Прийняла рішення спілкуватися українською і в побуті теж. Спочатку було важкувато, адже на "високі" теми все-таки було легше/швидше підбирати слова російською. Через пару місяців зловила себе на тому, що українські слова приходять в голову швидше ніж російські, інколи мислю вже українськими конструкціями. Стало легше на душі, бо побачила світ прогрес. Зараз вже з легкістю розмовляю навіть з російськомовними українцями українською без проблем, не збиваюся (хоча іноді досі проскакує суржик). А це минуло тільки близько пів року! Впевнена, що далі буде ще краще 🤗
Що мені допомогло? Український ютуб і контент; спілкування з друзями, які теж перейшли на українську і мають такі самі мовні потреби як я; використання української мови в роботі (працюю з текстами). Також дуже круто помогли додатки типу grammarly, language tool, які вам підказують де помилки (граматичні, лексичні) і вказують де русизми та на що краще поміняти певні слова. Наприклад, "знімок з екрана" це синонім до "скриншот".
На останок, коли перейшла на українську, то наче знайшла останній пазлик у свою картинку ідентичності 💛Завжди ідентифікувала себе з Україною, але цей останній елемент (мовний) доповнив мене відносно нещодавно. Дякую.
Не треба плутати українізацію громадян України із мовними вимогами країн(як Німеччина) до іноземців. Це зовсім різні кейси. В другому випадку - це добровільні зобовʼязання, котрі імігранти беруть на себе, якщо хочуть жити чи працювати в тій країні. Якщо не хочуть - можеть не брати і не імігрувати. Зауважте, що на своїх громадян ніяки іспити чи курси країна не розповсюджує. В нашому випадку українізація виправдана нацбезпекою. І мені здається добре, що вона була лагідна. Через це зараз ніхто не каже "задовбали зі своєю мовою". І я хз як би воно було, якби українізація була не лагідна.
Але інша штука про вимоги до іноземців. Пригадую Арестович топив за громадянство для всяких нєвзорових. А що по мовному іспиту? Я би подивився. Враховуючи, що людина публічна, було б класно публічно продемонствувати спроможність здати іспит з мови та історії. Це нормальна практика майже всіх країн, що я знаю.
Вітаю Вас, Еммо та Яна, з 100 000 підписників!🎉 Ви круті! Дякую,за Ваш проект "Палає" і все,що Ви робите!❤
На жаль, інерція в людей страшенна. Їм на голову бомби падають, вони від них тікають, а все одно чіпляються за свій звичний статус-кво… Захищають його зубами та кігтями. Теж починаю думати, що час «лагідної» українізації минув.
Я мрію, щоб всі українці розмовляли на українській мові. Просто не можу описати ті відчуття коли я чую і бачу скільки в моїй країні людей які йдуть на поводу у нашого паршивого, брехливого і прогнилого ворога, через те що ми були в окупації купу років, і це результат його вдалих операцій по окупації моєї країни.
Я молюся, щоб той день настав, і всі українці розмовляли на рідній мові. Слава 🇺🇦 нації!