День Святої Трійці. П'ятидесятниця. Зішестя Святого Духа на апостолів і послідовників Ісуса Христа.

П'ятидесятниця завершує всі справи Ісуса Христа домобудівництва нашого спасіння. На зібрання апостолів сходить Дух Святий і вони стають Церквою, зібрання стає містичним Тілом Ісуса Христа.
П'ятидесятниця - це день дарування Декалогу, 10 Заповідей, які стали мірилом духовного життя юдейської релігії, день народження Старозавітної Церкви у підніжжя гори Сінай. Новозавітня Церква народжується в Сіонській горниці в Єрусалимі, куди зійшов Св. Дух.
Алюзія вавілонського змішання мов, змішання сенсів. Вавілонський алгоритм будівництва цивілізації як протистояння Богу. Цивілізація без Бога і Його морального закону.
П'ятидесятниця стала основою перекладу богослужінь і Св.Писання різними мовами. І зараз ми молитовно вшановуємо філологічну працю свв.Кирила і Мефодія, завдяки їх перекладу наш народ просвітився Істиною. Св. Мефодія, навіть, ув'язнили із-за слов'янського перекладу, бо для німецьких місіонерів було лінь вчити слов'янську, а краще всіх заставляти молитися на латині, або для греців грецькою. Перший переклад Біблії з івриту на грецьку відбувся в 3 столітті до нашої ери "Септуагінта". Коли в Олександрії грекомовні юдеї святкували завершення перекладу, то в Єрусалимі юдеї наклали піст й прокляття на перекладачів. З 4 ст. появляються латинські переклади богослужінь й Біблії, також, був спротив і слов'янському перекладу. Багатоголосся або поліфонія при єдиному сенсі. На жаль зараз окрім поліфонії ми маємо багато сенсів, досих пір не створено єдиної богословської мови розуміння.
Дар Святого Духа - максимально вислизаючий, нефіксований. Якщо декалог конкретний дар, то Св. Дух проявляється по різному: в слові проповіді, в благочесті життя, в зціленнях, в організації Церкви і її таїнствах, навіть, в слові суда (забране життя Ананії й Сапфіри). На жаль ми втратили можливість покликатися на досвід Св.Духа. Ми отримуємо те, що світ не розуміє, але, ми стаємо радісними, відчуваємо присутність Бога, яку неможливо пояснити. Дух наставить нас в тому, що вчив Ісус, але, настанова відбувається синергійно. Дух Святий відкриває грядуще не як того, чого не існує, а як те, що витікає із наших вчинків. Дух наставляє нас в Істині, але, ця настанова саморефлексується здібностями людини.
На П'ятидесятницю, Пасху і Кущі в Єрусалим з'їжджалося багато юдеїв і прозелітів. Для прозелітів грецька мова була міжнародного комунікування. В передсмертній агонії людина взиває до Бога на рідній материнській мові, це ми бачимо, навіть, наприкладі Ісуса Христа, коли Він на Хресті викрикнув: "Іллі, Іллі лама савахвані". Ось на такому глибинному внутрішньоприродньому рівні люди почули дією Святого Духа, слова апостолів в день П'ятидесятниці. Одні святі отці пояснюють, що Дух Св. дав дар говорити іноземними мовами. Косьма Маюмський звертає увагу на те, що апостолів 12, а народностей біля 20, як могли 12 одночасно говорити двадцаттю мовами? Він стверджує, що апостоли говорили єдиною своєю мовою, а дією Св.Духа в вухах слухачів відзвучувалося на рідній мові.
Филип Шафф "Історія Християнської Церкви": "Глосолалія П'ятидесятниці відрізнялася від коринфської тим, що суть сказаного досягала свідомості слухачів на їх рідних мовах без допомоги тлумача. В описі ап.Павла в Коринфі практикувалася інша форма глосолалії, де людина молилася у піднесеному екстатичному стані і сама не розуміла і оточуючі не розуміли це поетичне лепетання. В 2 ст. Іриней Ліонський двічі згадує глосолалію, але й то повз. Ін. Златоуст не міг розтлумачити феномен глосолалії, бо при своєму житті він її не зустрічав, а це 4 - поч. 5 століття. Папій Ієрапольський, Іриней Ліонський, Тертуліан вказують що ап.Петро користувався послугами Марка як перекладача. В кн. Діяння 14:11-14 показано, що Павло не знав лікоанської мови.
Це було тимчасове вміння говорити іноземними мовами і призначене для П'ятидесятниці, щоб показати божественне походження Церкви і місію апостолів і для швидкого розповсюдження Євангелія. В Мк. 16:17-18 є підтвердження того, що Св.Дух наділить надприродніми властивостями апостолів і їх послідовників для швидкого розповсюдження християнства. Филип Шафф у своїх висновках схиляється до розповіді ап.Луки, що походження Церкви має Божественний надприродній імпульс, подібний до Боговтілення. Кирил Єрусалимський, Ін. Златоуст, Григорій Богослов вважали, що апостоли отримали дар знання іноземних мов, а не поетичне екстатичне молитовне звернення. Але, цей дар був тимчасовим. Лопухін А.П., М. Скабаланович з приводу Коринфського феномену допускають як внутрішнє глибоке піднесення почуттів, яке не усвідомлювалося самою людиною. Це була аномалія. Піднесення і екстаз є штучним чуттєвим самопроявом, а не духовний дар. Саме тому ап.Іоан гов.: "не всякому духу вірте, але випробовуйте духів, чи від Бона вони..." (1Ін. 4:1) В бесіді на Діяння Ін. Златоуст вважає, що дар глосолалії отримали не лише 12 ап., але й інші учні, Божа Мати, жінки-мироносиці. Вичерпної інтерпретації глосолалії не існує.
П'ятидесятниця Духом Св. на глибинному рівні відкриває нам Тайну Святої Трійці.