історія української залізниці | комік+історик
Vložit
- čas přidán 27. 06. 2024
- вишивка та друк на одязі NAIZNANKU: shorturl.at/deGTY (знижка 10% за промокодом PODCAST)
квитки на "Золоті стендапи" Фелікса:
fca.ua/felix-redka/
підтримати нас на патреоні:
/ komikistoryk
підтримати через monobank'у:
send.monobank.ua/jar/AJ7nnVZaVN
оформити спонсорство на ютубі:
/ @komikistoryk
підтримати нас кавовим донатом:
www.buymeacoffee.com/komikist...
якщо бажаєте підтримати криптою, валютним переводом, запропонувати інтеграцію або ще щось, пишіть на пошту:
felixredka@ukr.net
аудіоверсія на різних платформах:
anchor.fm/komikistoryk
інста Фелікса:
/ felix.redka
інста Євгена:
/ sumygard
телеграм-канал Євгена про історію:
t.me/sumygard
тікток проєкту:
/ komik_istoryk
комік Фелікс Редька + історичний мотиватор Євген Мурза легко та невимушено спілкуються про минуле в авторському подкасті "комік+історик".
в цьому випуску за чайком в купе обговорюємо історію української залізниці. коли будували перші вокзали і потяги, кого вони возили і як з'являлись назви залізниць.
зручні таймкоди:
0:00 інтро
1:03 парова машина
4:14 історія залізниці
15:18 українські вокзали
23:32 залізниця - об'єднує
28:58 заводи та майстерні
30:29 висновки
32:04 розіграш квитків
звук записали завдяки онлайн-журналу "ЦУКР":
cukr.city/
#українськазалізниця #історіяукраїни
вишивка та друк на одязі NAIZNANKU: shorturl.at/deGTY (знижка 10% за промокодом PODCAST)
підтримати нас: mssg.me/kplusi
розкажіть в коментарях про свою першу подорож потягом - за найцікавішу історію оплатимо вам квиточки в Суми (і назад) на екскурсію Євгена! детальніше на 32:03
Навиворіть звучить краще 😅
Перше відрядження в житті.Їду до Тернополя . Березень 2014 року Потяг за годину,а я все ще в офісі😂 Прибігаю на вокзал ,що вже і сходинку провідник підняв. Залетіла в купе. Відхекалася і почалися нічні розмови з попутниками. І один чоловік їде з Криму до Львова. Зелені мацковські чоловічки вже окуповують наш Крим. Чоловік виявився поліцейським. Родом з Львівщини, але 23 роки служить в Криму і саме здійснив мрію - добудував будиночок біля моря. Попутники здивовано питають :"А,чому ж не лишився там в Криму?". Так не всі свідомі люди. Він розповів те , що досі доводить до сліз. "Мій дідусь 25 років провів у конс лагерях за націоналістичні українські настрої. І повернувся додому. Я в нього теж запитав, чому він не лишився вже там, на що він відповів :"Сину, я завжди мріяв,щоб на моєму даху майорів український стяг, а в кишені завжди була гривня ."Дістав з кишені гривню і вказав на прапор на даху свого будинку ". Після такої подорожі Укрзалізницею всі сумніви про "не таких "людей зникають.
Вам також пахне від подкасту яєчками і курочкою?)
гірками
😂😂 нєєєж
Чуваки, я в шоці з ваших форматів, чесно. Настільки оригінально та лаконічно - відео про залізницю, значить знімемо в поїзді.
Окремий респект операторам, які тримали сетапи на руках весь цей час.
знято дійсно дуже круто. Тільки шкода що ютуб своїм стисканням перетворив тіні в мʼясо, що аж дивитись боляче
а я майже народилась на залізниці... мама працювала черговою по станції в Луганській області ... кожен день чула стук колес...жили в будиночку біля станції... тоді мені здавалася станція такою великою, дім, де жили, також великим, бо він був двоповерховим... а зараз знайшла в інтернеті фото станції і побачила будівлю сарайного типу... в дитинстві все було великим.. а зараз запах залізниці для мене - це запах дитинства
вау! дуже лампово 🥺
Неймовірна історія 😍
Я завдяки студентському квитку та Укрзалізниці об‘їхала всю Україну і за 4 роки відбила вартість навчання в універі😁
Укрзалізницю обожнюю всім серцем. Це артерії України!
Я навіть гадки не мав, що у нашій країні існують такі чудові вокзали, неймовірно 😍
Та ні, гадка мала би бути, бо людина за своєю природою цікава до всього, головне цікавитись......
Загугліть такого художника yes_i_do_pixels, у нього є серія дуже крутих піксельартів з українськими вокзалами
У вас такі хороші мікрофони, що навіть не чутно звуки потяга 😢але дуже атмосферно 😊
Я теж про це думала, звучить, як озвучка👍
Яка незвичайна і вдала локація для такої теми.
Моя перша поїздка поїздом була з мого рідного міста Білої Церкви до Євпаторії. У санаторій їхали мама зі мною і моїм старшим братом.
Травень, тепло, плацкарт. Це зараз я знаю, що то щастя, коли вікно відкривається у вагоні. І закривається теж. Ще коли твій вагон зупиняється на пероні, а не поза ним. Тато нас весело закинув у вагон, бо без нас залишався на цілих 24 дні.
Ми стереотипні мандрівники: у мами була варена курка, запакована у фольгу (фольга була для особливих подій і намотувати її на ляльок було суворо заборонено), варені яйця і хліб. Чай не брали, бо економили для Крима, хоча так кортіло, щоб націдили окропу з тої чавунної штуковини у загальному коридорі.
Мої 5-тирічні очі бачили той плацкартний вагон велетенською довгою кімнатою з багатьма комірками і десятками незнайомців. Мій брат чомусь радів, що спатиме на верхній полиці, а мені довелося тулитися з мамою на нижній.
Релаксуючий звук коліс, тонізуючий крик провідниці змінювалися лише своєю тональністю не тільки в ту першу поїдку, а і в будь-яку наступну.
Ми гралися і їли, як виявилося, майже однакове меню з іншими мандрівниками. А ще спали.
І вранці я зустріла апогей подорожі: я вперше побачила море... з вікна...поїзда... так близько, так близько, що у відкрите вікно задувало солоне мокре повітря. Це був захват і любов на все життя.
хочемо зробити вам подарунок - напишіть на пошту komikistoryk@gmail.com або в телеграм @unholylori , будь ласка)
Залізниці єднають! Як і ваша праця, за що дякую!
Привіт з Конотопу ❤
Дякую за контент, дуже романтичний, надихаючий та патріотичний 😊
Конотоп - ТОП!
аж захотілось проїхатись кудись, попиваючи Бойовий чай 🍵
Найпершої подорожі не пам'ятаю, це був Луцьк-Харків з пересадкою в Києві) пам'ятаю найприкольнішу: Сімферополь - Ковель, в П'ятихатках в вересні йшов сніг, розтавав на пероні, люди на вулиці тепло одягнені, а в поїзді люди щойно з пляжу, такий сюр)
В дитинстві обожнювала їздити на потязі. Це був маршрут Суми - Луганськ на канікули до бабусі. Завжди зачаровано дивилась на вокзал в Смородино (Тростянець), а мені розповідали, що там ще є шоколадна фабрика 😍.
Потім обов’язково була традиція, прокинутись рано вранці, щоб подивитись терикони - це було якесь диво. І звичайно, по приїзді купол Луганського вокзалу, який так вражав після нашого малого прямокутника в Сумах😊.
Укрзалізниця - це прям наша культура. В Європі не розуміють, як це ночувати…
А нам так само довго було незвично їхати у сидячих вагонах.
Вітання з Конотопу, хлопці!) Там де вареники, раки і іграшки м'які..на станції пам'ятають більше ніж архітектуру, нажаль)
памʼятаємо величезні мʼякі іграшки, так!)
А ще сервізи 😂
ого, оце формат)))
дякую за цікавий україномовний історичний контент
Народ, хотів розказати що в місті Моспине Донецької області є гарна будівля вокзалу 1904 року. Зараз вона пофарбована, але в моїй памяті це островерхий будинок з червоної цегли.
Перший раз коли потрапив у потяг було саме там - їздив з батьком до Комиш-Зорі Запорізької області за картоплею на базар. Не знаю чому так далеко, думаю це був формальний привід щоб розважити малого))
Ви не знали, або забули про вокзал в Козятині. Я в цьому році перший раз там був, відфоткав його з усіх сторін. Чесно трохи в шоці був. Обовʼязково загугліть фотки, щоб впевнитись в його унікальності 😏
не знали про нього, шикарний!
Так, Козятинський вокзал - то бомба!
Пам'ятаю свою першу поїздку на потягу, років 10 назад була, був ще маленькою дитиною. Їхав я з Миколаєва до Трускавця попити лікувальної водички. Перший досвід був неперевершений, бо за десять хвилин як потяг рушив, він врізався. Я перелетів з однієї нижньої поїздки на іншу. Звісно це було шоком для дитини, яка в перше їде потягом. Як виявилось, на колії застрягла машина, яку і збив потяг. На щастя, ніхто не постраждав, власники машини, вирішили її кинути, після того як та застрягла. Все це розтягнулось на приблизно годину, щоб знайти власників машини. Було цікаво дивитись як люди суєтятся і як вагонами передавали новини та чутки, що ж сталось. І якщо мені не зраджує пам'ять, то навіть потяг прийшов вчасно, не зважаючи на інцидент. От такий перший досвід.
Дуже атмосферний та цікавий подкаст! Дякую😊
Ідея із фокусом на вікно , в якому рух дуже хороша. Я п'ять хвилин тупо дивився на ті силуети
Дууууже дякуємо!!! Як цікаво та інформативно! Хлопчики, ви супер! Завжди цікаво !!!! Мої подружки за кордоном ЗАВЖДИ дивляться ваші відео. Дякуємо!
Це була не перша моя подорож залізницею, але одна з яскравих. Кінець 90-х ми школярі 7-8 класів, їдемо потягом із Дніпра в Севастополь. Плацкартний вагон майже увесь наш. Така тепла атмосфера, ледь вклалися спати далеко за опівніч. Далі кілька днів незабутніх екскурсій містом, 36 кадрів на фотоапараті-мильниці звісно не вистачило. Потягом назад додому. Перші обійми з хлопцем на другій полиці плацкарту. Комусь пощастило прокинутись із зубною пастою на щоках. Хтось впав з бокової полиці. Запах яєць, курки, шпротів… все ці незабутні пригоди… сподіваюсь дуже скоро зможу повторити такий самий маршрут потягом по моїй рідній Україні 🫶💛💙🇺🇦✌🏻🚂🚅
навчався в ПТУ в Новобіличах, їздив з Бучі на електричці, уявіть собі кожен ранок о 8:40 арава бурсаків, чоловік 200 пре в то ПТУ)) через базар йдеш у одної баби схватив яблуко у іншої, наступного дня вони вже навчені ховають яблука))
після нового року їхав на електричці до дому в Бучу, звісно заснув і заїхав десь в Нємішаєво чи Ворзель але швидко скочив назад і знову проспав, ну то почекай вже в тамбурі але п'яний був, думав буду дивиться у вікно, сижу з відкритими очима то не засну, ага аякже, знов промазав десь в Лісній Бучі, то вже плюнув, вийшов і пішов пішки))
бурсаки крізь століття залишаються однаковимим )))
30:08 в Конотопі вже немає і руїн. Років 15 назад там стояли старі депо та ангари, хоч і непрацюючі, але по архітектурі гарніші чим «новий» совковий вокзал. Добре шо встиг там полазити і пофоткати 👌🏻
Хто придумав так знімати цей випуск - геній. Вікно ❤❤❤❤❤
Шкода, що не згадали станцію, яка знаходиться в Дебальцеве. Вона дуже красива
Моя перша подорож трапилась коли мені було приблизно місяць (а можливо і менше). Я поїхав Укрзалізницею з Мамою з Чернівців до Тата, який був тоді в м. Буринь Сумськоі області (станція Путивль).
Відтоді часто подорожую потягами🚂
Локація топ, без сарказму, віє затишком і спокоєм
Мої всі великі перші поїздки були зі Львова в Крим на відпочинок літом..Було це часто в мої 3-10 років. Дуже сумую за Кримом😪
Ваші подкасти потрібно включати в шкільну програму!
Точно буде в тему) Державний герб УНР був затверджений під час наради в поїзді який стояв на вокзалі в місті Коростень Житомирської області
за 20 років так жодного разу і не з'їздила потягом нікуди. але чую, що найпершою буде саме поїздка в Суми)
Моя перша поїздка на потязі була з Херсону до Криму місто Феодосія в 2007 році коли Крим ще був вільним 🥺 Ми їхали нас було 6 дівчат а потім ми ще добиралися до Карадагу і там в дикий природі відпочивали дикарями. Готували на вогнищі, ввечері співали під гітару , були покусані комарами , лисиця вкрала у нас їжу поки ми гав ловили 🙈 і ще багато чого було.
Були дуже смачні чебуреки в чайхоні і екскурсія морем через золоті ворота , а саме таке що запамʼяталося - це коли ми поверталися вже в Херсон ми завітали до галереї Айвазовського де я розплакалась коли побачила цю красу ці неймовірні полотна 🤩😍 стояла як вкопана це було щось невимовне. Ось така була моя перша поїздка потягом, мені тоді було 19 років.
А як же добре було навчатись на курсах у нас на дитячій залізниці, школярі за віком кожен міг бути справжнім залізничником, а професій там багато
Але з різних причин закрили чудовий заклад
Скрізь існує прикрий злостивий людський фактор ,,Х"
Хай же доросла залізниця після війни візьме та й зробить лад в цій справі
2012 рік, як раз у розпалі Євро я , десятирічне дитятко, з селища на Луганщині, поїхала з хором на конкурс до Києва, ми на увесь вагон викупили місця)) а так як часи нелегкі були і зарплата три копійки, то їхали ми як можна дешевше- а значить плацкартом😂
Було кайфово і весело, емоцій було повно не тільки через то, шо це була перша подорож потягом, а ще й тому шо їхали «покорять столицю»😅
Дякую за відео, люблю Україну, люблю подорожувати потягом, люблю харківський вокзал, працював провідником, привіт з Харкова
Мені здається вперше потягом поїхала до Києва, коли в школі була. Наша класна керівниця нас організувала і ми в Києві зупинились в якомусь математичному ліцеї-інтернаті на кілька днів, і там потім ще зустрілись з одним з авторів наших підручників з геометрії. 💪
Я ще тоді доремонтний дім химер встигла побачити 😊 Ох ці шкільні екскурсії.
А потім ще були у Львові, а ще потім були в Сімферополі/Севастополі.
Крутезний випуск, дякую!
Перша поїздка мабуть була в дитинстві з Харкова до бабусі в область. Загалом, ненавиджу потяги, не можу роздягатись і спати при сторонніх людях 😄
Ох... як це атмосферно! Класне відео про рідну залізницю. Я з тих хто їздив потягом в усі сторони. Та й рідня моя, майже, по всій Україні.
Хлопці я просто в повному ах** від ваших форматів! Це так круто, так по-домашньому, тащусь❤
Так от, перша подорож поїздом я пам'ятаю прям дуууууже добре. Вересень 2004 року, мені майже 5. Затишний вагон плацкарт з червоною перламутровою обивкою ліжок. Який же він був великий тоді😮 Їхали ми з мамою саме тим поїздом, що ви згадували в подкасті - Ужгород-Луганськ. Та їхали ми не весь шлях, почали з найближчої до нас провінційної станції Печанівка в Житомирській області. Чорт, я був таким малим, але я досі пам'ятаю, наскільки ароматним був той чай та яким відривом макітри для мене став цукор в кубиках😅 хоч я і був малим, та спав на верхній поличці👌😜ще поряд з нами їхав якийсь чоловік, який вчив мене грати в дурня😂
То була настільки вражаюча для мене тоді поїздка, що я досі кайфую від Укрзалізниці, постійно висипляюсь і ще мені ніколи не холодно і не душно.
Чекаю на перемогу, аби проїхатися ПОВНИМ маршрутом першого в моєму житті поїзда🇺🇦🇺🇦🇺🇦
P.s. Кінцевим пунктом нашого маршруту тоді було місто Краснодон (Сорокине), селище Урало-Кавказ. рассєя там буквально за городом моєї тітки. Ще тоді мені не сподобалося, що я побачив по той бік кордону. Хочу знову презирливо подивитися у той бік.
я вас так люблю, ви б тільки знали) неймовірна картинка, цікавезні історії і купа натхнення. цьом!❤
Моя перша подорож залізницею була років в 5 з Сум до Білопілля, плацкарт, все забито, дядьки шо лаються та грають в карти. Досі пам'ятаю як я була вдягнена і шо мене в тому плацкарті ледь не задавили. Після того років 13 я залізницею не їздила, далі вже перша велика подорож з Сум до Львова. І з тих пір залізниця то любов :)
Дякую за неймовірне відео! Мені ще запав в душу вокзал Козятина, він казково неймовірний.
Ой, як я люблю їздити поїздом❤️. Це чучукання, заколихування, навіть зараз вмикаю звук потягу, книжечка, 10хв і вже спиш. Потяг асоціюється з літом, подорожжю на море, в першу чергу. Трапляється спілкування з цікавими людьми, навіть знаю подружжя, які познайомилися в поїзді.
Блін,хлопці,та будівля з Тернопільської області,що нанадує Тіроль,дуже нагадує Гетеанум Рудольфа Штайнера)
блін ну і я тоді вже розкажу історію про свою першу поїздку потягом. я б навіть сказала:
мені тринадцятий минало,
я їхав потягом у крим.
я знав що це буде пригода,
що буде більш ніж просто мить
коротше і без рими, було то в школьні часи, ще до окупації ріднесенького криму, якщо бути точніше. нас (невеличку компанію з чотирьох дітей) зібрала класна керівниця задля шкільної поїздки на екскурсії кримом. і осьочки їдемо ми малою дружньою компанією в старенькому плацкарті (обов'язково саме в ньому, бо всі найцікавіші історії саме в плацкартах і трапляються), а на дворі темно вже, по атмосфері типу)
за той вечір взагалі багато смішних історій було, починаючи з того, що ми самі по собі були шебутними дітьми, які не давали спокою всім навкруги, і закінчуючи тим, як до нас п'яні тітоньки підходили і цукерки нам пропонували, поки класної керівниці поряд не було. але найбільше з усієї поїздки мені запам'яталась ночівля в тому плацкарті. видумали ми афігєнну ідею - завіситись від усіх дорослих простирадлом, прикріпивши його до верхньої полиці боковушки, і робити собі, що тільки заманеться. і як тільки ми той план реалізували в життя, моєму однокласнику прийшла ще більш афігєзна ідея в голову - вже тойво, темно надворі, ніч все ж таки, то саме час пограти у фнаф. чесно кажучи, словами не описати, як приємно згадувати той короткий момент схвильованності і збудження, коли навкруги хоч око виколи, ви самі дітьми сидите у своєму маленькому всесвіті за простинею з маркою укрзалізниці, і тільки і робите, що рубитесь у чергову частину фнафу, стримуючи пориви заверещати від скрімера на весь екран телефону - бо то прийде класна керівниця і дасть незабутнього (прям як вся поїздка) прочухана
отака історія, малята. спогади навіяло вашим відео та нещодавним релізом "п'ять ночей у фредді". дякую за випуск і за ностальгію по чомусь такому далекому, але рідному і теплому 💖
Мій дід працював на Конотопському вагоноремонтному заводі. Здається в якийсь момент на його руїнах студія Довженка хотіла знімати фільм, принаймні такі чутки по місту ходили. Бабуся працювала в депо. В ньому також ремонтували потяги з Чорнобиля.
Дякую за таку кількість цікавої інформації.
Перша подорож була із Львова до Києва в плацкарті з командою з кік-боксингу на змагання. Вперше відчув пасту на обличчі та тапок у руці, по якому потрібно було телефонувати))
Загалом було крута поїздка. Потягом назад ці тортури відчув мій товариш.
Їхала потягом Київ-Хелм і дивилась ваш подкаст. Дякую за цікаву інформацію і не звичний формат❤
в совєтських історіях залізничник завжди прогресивний більшовик: він бідний отримує копійки як умовний машиніст але прогресивний бо вчиться і отримав професію і загалом за справедливість і більшовиків))
Історія про ведмедя в поїзді відбулась 15 років назад. Мені було 22 роки, струнка ділова з великими очима довгим чорнявим волоссям, повна амбіцій дамочка. Іздила по роботі кожного тижня на два дні з Кіровограду у Дніпродзержинськ. Одної п'ятниці прямуючи додому зі станції Дніпродиму, підіймаюсь у свій купейний вагон. Нормальний чистий, йду до свого купе, в сумці літра пива і якісь сухарики, куплені поспіхом перед поїздом. Відсуваю двері, а на мене дивляться 3 пари очей и починається регіт. Я була жінка ділова, але три мужчинини ... іще й удвічи за мене старші.. охх навіть налякали. Заружілась, поздоровкалась, сіла. Виявилось, це троє друзів, що їхали з Дніпра. І вони тількі но вклали парі що до четвертого пасажира в купе. Перший сказав , що зайде бабця , буде бурчати недавати пити коньяк і рано ляже спати. Другий поставив, що сусідом по купе буде молода мама з дитиною, що також їм волі не дасть. Третій пророкував пасажира мужчину, що буде весь розповідати про своє життя до півночі. Переможець мав купити всім по пиву. А ту Хоба! І я ) зі своїм пивом. Ми добре поспілкувались тим вечором. А в Пятихатках на пероні хлопці купили мені веееелличезного 1.5м білого ведмедя. В Кіровограді я вийшла із вагону горда собою і з величезним плюшевим ведмедєм. Тепер мій плюш живе у дочки моєї куми, яка його любить не менше за мене. ❤❤
Перша подорож потягом відбулась приблизно в 2004-2006 році, коли їхали з дитячим ансамблем народного танцю "Радість" на гастролі з Івано-Франківська до, тоді ще, Дніпропетровська, здавалося що дорога займає вічність, але в цьому і був кайф) Майже весь вагон був забитий нами, памʼятаю як тішилися і бігали по тому плацкарту - хтось грав карти, хтось спав, хтось їв(варені яйця і бутерброди від мами маст-хев) і цей звук колій досі в голові... тудук-тудук, тудук-тудук. Зараз на це вже дивлюсь зовсім по-інакшому, теплі спогади)
Дорогі земляки, дякую вам красно за цей подкаст, саме цей випуск окремо, ьо залізниця то любов на віки вічні💔 я ж навіть через то колись хотіла прауювати на залізниці, через ту любов ❤
Раз на два тижні сідав на потяг о 22:00 до Львова з Рокитно-Волинське ( Рівненщина),їхав так на навчання де приїжджав о 4:20 понеділка ,потім ішов до гуртожитку , з валізами в яких тони їжі 😅 по безлюдному на перший погляд місті , будив всіх пацанів в кімнаті своїм шуршанням 😅 і от вже через годинку все загуло! Прокинулось!
Дякую за ваші цікаві випуски. Завжди цікаво вас слухати!
це було дуже цікаво і інформативно! а ідея знімати про залізницю в потязі! просто розкішна!! картинка дуже гарна була, було гріховно відводити очі і слухати лише як подкаст) дуже дякую за відео/випуск!
Дякую. Дуже цікаво. В мене залізна дорога асоціюється з літом і Кримом. В Джанкої вокзал маленький та непримітний, але там продавались найсмачніші чебуреки та кавуни.
В дитинстві я дуже хотіла поїхати кудись потягом, але на той час нам фінанси не дозволяли цього. Тому моя бабуся купила нам квитички від станції Південний вокзал (Полтава) до Полтава Київська. І я цілу годину провела в потязі, щасттю не було меж
вау! бабулічка супер!
Я не можу згадати свою першу поїздку, бо то було ще за часів богів і царів😅 точніше у мої 2-3 роки, але першу, яку пам'ятаю точно вам розповім 😊
Отже, напрямок яким я їздила резулярно все дитинство, хоч і не дуже часто проте, був Суми-Львів. У Сумах дім, у Льові рідня.
Прямого потяга не було. І ти в, хотілося б сказати, натхненному очікуванні знаходився на вокзалі в Києві, але ні, ти задовбаний і втомлений, і з велечезними бебехами речей, а якщо зі Льова, то ще й подарунками у вигляді свіжини чи грибів, сидиш на холодному непривітному вокзалі в Києві і чекаєш годин 5-7 у середньому на пересадку.
І тіліпатися доводилося довго, як до Києва, так і від.
Зі мною завжди їздив маленький червоний горщик, бо вже тожі туалети викликали острах. А їздили переважно плацкартом, тому я загартована ним із дитинства.
Але саме тієї поїздки ми їхали у купе. Потяг щось на кшталт Київ-мацква, бо ніщо не ходило до Сум, тільки крізь😅
Так ось, сидимо ми в купе і до нас підсідають два прекрасних темношкірі парубки з якоїсь африканської країни, їхні блискучі білі зуби викарбувалися в моїй пам'яті назавжди, як і їхні імена - Ваня і Саша. Звісно їх звали інакше, але батько так їх назвав, а вони охоче на них відгукувалися. Я своїми великими чорними очима дивилася на них і мене веселила їхня веселість та бадьорість. Вони розважали мене якимись жартами і я навіть сиділа на рукаах у них, про що потім тринділа всім знайомим, бо не так часто тоді можна було тусанути в потязі ще й у компанії іноземців, зазвичай то були заробітчани, що їздили на мацкву або назад.
Але чорт забирай, скільки після того було різних історій пов'язаних у мене з потягами, як мінімум варто згадати ту атмосферу - яєчка, ковбаска, курочка, огірочки та помідорчики, а часом і щось міцненьке, і моя мама з закликом - "ну що, сідайте їсти", буквально після того, як постіль було покладено на місця.
"Що значить не хочеш їсти? Давай не видєлуйся, сідай бігом. Закрий рот і їж".
Мама
П.С. з горщиком я їздила років до 5, тому історія напевно року так 93-94го. Буремні 90-ті
Коментарії такі теплі - просто зачитуюсь!
Відео ще не включила , а вже скільки тепла!
Дякую Люди!❤
Смішна у мене була історія, доречі з Сумами повʼязана. Це не перша поїздка у поїзді була, але дуже смішна. Ми їхали волонтерити в 2015 році на схід і наш потяг їхав через Суми. Вночі, ми зупинилися у Сумах на 20-30 хв. Наша весела компашка волонтерів вирішила вийти подихати повітрям, людей 5 було. Один з наших каже: «А ви знаєте, тут є потяг старовинний, паровий. Вагон стоїть біля вокзалу, ідемо подивимося», ми такі «ооо, круто, давайте, у нас же є 20 хв». І тут ми такі о 2 чи 3 ночі виходимо у Сумах, проходимо кілька колій подивитися на цей вагончик. І як тільки ми туди підійшли, пацан з нашої компашки крикнув «Дивіться, наш потяг їде», ми такі: «як їде?????»… Таки да, наш потяг поїхав… Ми просто як бетмени перелітаємо ці колії, біжимо до вагону, і по черзі, всі 5 людей застрибують у потяг, який уже набирав швидкість. І коли останні людина забігла у вагон, хтось натиснув на стоп кран. Ми всі 5ро падаємо на підлогу вагона, провідниця шокована. І тут вона підіймається і просто оре: «ви что бл**ть оху***ли., да я вас щас урою» короче заставила нас всіх писати пояснювальні записки, щоб її не засудили за стоп кран.
Після цього, в Сумах я так і не була.
запрошуємо!
класний випуск, включила на хвилинку, думаю, дай послухаю, як вони звук у потязі записали)))) а засмоктало і от вже додивилась до кінця)
залізниця форева! давайте швидкісні поїзди, благаю 🙏😁 і щодо того, що розрізненість грунтується на тому, що люди не подорожують Україною - це правда. людина, яка їздила по Україні ніколи не ділитиме на «західну» і «східну», от як я, я не вважаю, що я лише харків‘янка і все, мені рідне все в Україні, все моє
Жмеринка шедевр вокзального мистецтва. Недавно в музеї бачила паровоз Гр-269 який збудували в Бабельзбурзі а працював він на вузькоколійній в Вапнярці Одеської залізниці. В нашій бульбашці обов'язково всі мають знати скоромовку про українську залізницю.
Все буде Україна!🕊🕊🕊
Аааа дякую, як я обожнюю подорожувати саме потягом. Цю атмосферу ні з чим не зрівняти! Дякую за опис вокзалів. Жмеренка то любов ❤️ 30 хв зупинки і можна прогулятися до риночку й бігом в вагон) Львів, Сімферополь то завжди відчуття відпустки та пригод) Вокзали Знам‘янки та Кропивницького, які б ви не були - моє серденько з вами 😂
Прекрасний випуск, завжди вабила мене тема залізниці і в ту ж Жмеринку хотіла поїхати просто щоб роздивитись вокзал. Захоплююсь, що ви у купе зняли на ходу такі якісні відео та звук! Просто браво!
Дякую, от є якась унікальна атмосфера в ваших випусках. Особливо коли на виїзді
Дуже оригінальна і супер цікава ідея подкасту!❤ дякую за фото вокзала Сімферополя ❤️ жила там в дитинстві до 17 років🥲
Дякую за цікавий підкаст.Молодці !!
Дуже класний та атмосферний формат! Перша подорож напевно була у 3 класі, коли з Запоріжжя їхали в Умань, в Софіївку.
Кудись їхати потягом то особлива любов. Чай, гральні карти і довгі розмови. Дякую вам за душевний випуск!
дякую за випуск ! залізниця - це дуже недооцінена тема.
Вітання з Чернігова! Моя перша подорож Укрзалізницею була у 10р на море із сестрою) Потягом із міста Олевськ на Київ ( нічним потягом Львів-Київ) та з Києва до Бердянську❤️ Дуже хочеться поїхати знову на Азовське море
А про історію першої подорожі залізницею: це було аж у 18 років (саме так), був на другому курсі університету, жив в гуртожитку і якось ми із співмешканцями спонтанно захотіли у Франківськ, і ніхто із нас там не був ще, а це було п‘ятниця, то в 12 ночі їхали на вокзал Блаблакаром а туди 10 км нагадую, ще була така пора як зараз, кінець жовтня, купили квитки які були за 1 год до поїзду і поїхали, досить дивних людей бачили по дорозі, провели там цілі вихідні, а ще якайсь бабуська запропонувала мед по дорозі, було класно, люблю подорожі поїздами)
В якомусь сенсі розумію Шелдона Купера із Теорії великого вибуху)
Дуже цікаво, як завжди, дякую 🎉
випуск просто топ! дякую ♥
Дякую за випуск! Як завжди було розважально і цікаво))
Дякую за випуск!!
Тростянець! Дякую!
Круте відео, дякую!
Хлопці, дякую за дуже цікаве відео!!
Красно дякую!
Чудовий формат )
Як чудово ви зі звуком попрацювали, залізничні тигидики дуже тихенькі, не відволікають! Дуже атмосферно, дякую!
Цееее неймовірно😍
Інформативно і так атмосферно, я кайфую
атмосферно!!
Обожнюю ваші відео. Три слова здатні пустити мурахи по шкірі: "Волноваха. Вокзал. Осінь".
А моя перша поїздка потягом була, коли мені було роки 3-4. Ми їхали з Маріуполя у Слов'янськ. Тоді найближчий рейс був саме потягом, а не електричкою. Батьки купили мені книжку з казкою про русалоньку. Коли набридло читати, я полізла на верхню полицю та просто дивилася у вікно.
Скоріше б знову проїхатись з Маріуполя до Волновахи, потім до Донецька, а звідти додому
У перший раз поїхав на потязі ще у школі, разом із класом. Кривий Ріг - Харків. Зубна паста на фейси , гра в пляшечку та підлітковий гомін до ночі на весь вагон. Особливо запам'ятався MacCoffee та склянки із підставкою з металевим візерунком. А в кінці подорожі - повернення до червоних пейзажів Кривого Рогу, столиці залізної руди )
усе дитинство каталася на потязі з Ворожби до Сум і хочу сказати шо залізниця - це неймовірна сила, дякую за вашу працю хлопці!
Ну дуууже атмосферний сеттінг у вас❤️❤️❤️
Супер атмосферно!
Цікавим є те, що вокзал в Жмеринці відрізняється не тільки красою, а й тим, що імітує корабель. Це особливо помітно, якшо глядіти зверху на нього.
Перша подорож в потязі була з бабусею на відпочинок в Крим, з м. Прилуки в м. Сімферополь, дуже теплі спогади про дитячі мандрівки до Криму😊
Про чистоту харківського вокзалу треба зробити shorts, щоб я всім могла скидувати.
Хочемо з моєю п'ятирічкою в Суми! Мене мама возила змалечку, часто і далеко. Поїзди Львів-Донецьк, Львів - Луганськ та Львів -Маріуполь дуже рідні мені маршрути. Львів -Солотвино теж, але то окрема пригода була )))))
З дитинства найбільш теплі для мене спогади - це "смачні" зупинки в Шепетівці та Гребінці, і лялькова вузькоколійка з Виноградова (Закарпаття) через мальовничі села, в садочках яких працювала моя тітка і возила мене з собою на роботу :)
чекаємо в Сумах!
Дякую вам, хлопці за ці розмови❤ дуже приємно слухати вас .
Чим більше їздиш в Україні у різні регіони- розумієш наскільки наша Україна подібна, але кожен новий кілометр має свою родзинку 🇺🇦
Яка крута атмосфера, картинка топ)
❤❤дякую хлопці цікаво🎉🎉🎉
Я навчався в Острозькій академії, відповідно в Острозі, і вокзал, хоча як вокзал, ближче просто станція, знаходиться десь в 10 км приблизно від самого міста, і це тому що у свій час там вокзал будувався ближче до складів купців, і відповідно то їх ініціатива була, це в підтвердження тих першопочаткових причин розвитку залізниці)
На жаль, майже нікуди не їздила по Україні, хіба що Київ. Як тільки буде нагода, це буде Сумщина та Чернігівщина.