ЯСМИН. Любов Сердунич. Читає авторка.

ЯСМИН
Прокидаюсь в пахощах ясмину.
Рониться із гілочки сльоза…
- Я тебе довіку не покину!.. -
Чи пелюстка це, чи ти казав?
…Вечір юний. Несміливі кроки…
І ясмин, подільський кипарис…
Цей букет таких далеких років
Запізнілі спомини приніс.
Над пахучим стогом - роєм бджілки...
Боже мій! Ну чим же не фата?!
Не зламай кохання ніжну гілку.
А зламав - не снись, не повертайсь.
Гілочка пахучого суцвіття -
Ніжне щастя давньої весни.
Пелюстки-цілунки сипле з вітром
І п’янить мене, п’янить, п’янить…
Спомини журбою перемиті.
Всі думки про тебе - як роман.
Не зника з очей вуаль ясмину.
Усміх долі то ачи обман?..
Зажясминить ще. Та чи зустріну
Я ці очі: кольору життя?..
Чую знов: «Довіку не покину»…
То хіба ж можливе забуття?!.
(Любов Сердунич, збірка «ШаВлія» (Інтимно-еротична лірика). - Вінниця: ТОВ «Твори», 2024. - 152 с.: іл.). Хто хоче мати мою збірку "ШаВлія" - пишіть мені у фейсбуці в чат (приватно) або в коментарях.