Дякую за відео. Мої "ні" - смерть дитини як зав'язка сюжету. Таку книгу не буду ні купувати, ні читати. Відкритий фінал - це , вважаю, ошуканство з боку письменника. "Відкритий фінал" сприйнятний у певному літературному напрямі, наприклад , " нова драма". Там він змушує до дискусії. Але у жанровій літературі ( детектив, трилер) дратує неймовірно. Мотиваційну літературу теж не читаю. Бачите, як багато у нас збігів))) удачі вам на каналі!
Погоджуюсь з тим, що інколи відкриті фінали дійсно доцільні, але для мене це скоріше винятки 🤷♀️ Щодо смерті дитини - я тиждень тому тільки дочитала "Маленького друга" Донни Тартт, вам тоді навіть в сторону цієї книги дивитись не можна 😅
Щодо "Ловця в житі" - спробуйте перечитати у більш старшому віці. Десь років у 45-50 абсолютно по-іншому сприйметься. Умене так і вийшло - від ненависті до любові.
Мої НІ з жанрів це: детективи, жорсткий сайфай, кіберпанк, "темне фентезі", яке складається з суцільного насильства і мізогінії (Мордімер Маддердін, гори в пеклі), горори-сплеттери, багато чого з магреалу. Мої інші НІ: дешеві прийоми а-ля знущання над тваринами, гг-підлітки (в яких гарні стосунки з батьками ахах), гепі-енди зазвичай, сконцентрованість на завнішній дії і мало екскурсів у внутрішній світ героїв, нуарна естетика, гг-мачо і т.д. Ну і цейво. СТІВЕН КІНГ)))
Щодо знущання над тваринами згодна, це дуже дешевий прийом. Єдиний твір серед прочитаних, який це використовує доречно - це Американський Психопат (з цікавого - це зроблено не з метою задати моральний вектор антагоністу, а щоб підкреслити злобу протагоніста)
Які милі ромашечки та комашки! Детективи теж терпіти не можу)) А от щодо любовних романів можу хіба що Віднесені Вітром чи Джен Ейр порадити, хоча все ж таки не любов'ю єдиною) Пісню Ахілла можеш спробувати, до речі. про себе помітила, що нормативна романтична література мені теж не заходить, єдиний варіант любові, що я читаю, то є фанфікшен, але це точно не твоя історія)
Чула б ти, як я матюкалася, поки ті ромашки клеїла 😂 Я ще й лаком для волосся на обличчя пшикала, щоб вони точно трималися 🤪 Про "Віднесені вітром" дякую, що нагадала, я вже давно збираюся її почитати, але це така книга "на фоні", про яку я інколи згадую що ой, треба, а потім забуваю ще на рік. "Пісня Ахілла" - це та, що Медлін Міллер написала? Я читала "Цирцею", мені зайшла)
Я теж часто дивлюся книжкових блогерів, з якими у мене взагалі смаки не співпадають, мабуть мозок думає, раз не читаю такого, так хоч подивлюсь 🧐 І до речі, такі відео добре економлять гроші, бо я не біжу після них скупати пів книжкового 😅 Проти щасливих фіналів нічого не маю, але не люблю, коли вони притягнуті за вуха і коли геппі енд просто заради геппі енда.
Книги з ненадійним оповідачем мені, до речі, зазвичай подобаються. Бо одна справа, коли у героя сплутана свідомість і викривлене сприйняття реальності або він просто навмисно себе виправдовує, і зовсім інша - коли він тупо проспав всю книгу) У тебе на каналі є окремий огляд на ту книгу, яку я у відео згадую, воно ще залетіло на багато переглядів, бо книга супер-популярна. Так от там в кінці виявляється, що герой був в комі (не хочу ніде говорити її назву, бо за такий спойлер мене на шмаття порвуть 😂) Щодо інших таких - мій мозок має вбудовану функцію стирати усе, що йому не сподобалось 😅, але я нагуглила цілу статтю зі списком творів з цим прийомом, якщо цікаво - можу скинути)
Дякую за відео. Мої "ні" - смерть дитини як зав'язка сюжету. Таку книгу не буду ні купувати, ні читати. Відкритий фінал - це , вважаю, ошуканство з боку письменника. "Відкритий фінал" сприйнятний у певному літературному напрямі, наприклад , " нова драма". Там він змушує до дискусії. Але у жанровій літературі ( детектив, трилер) дратує неймовірно. Мотиваційну літературу теж не читаю. Бачите, як багато у нас збігів))) удачі вам на каналі!
Погоджуюсь з тим, що інколи відкриті фінали дійсно доцільні, але для мене це скоріше винятки 🤷♀️
Щодо смерті дитини - я тиждень тому тільки дочитала "Маленького друга" Донни Тартт, вам тоді навіть в сторону цієї книги дивитись не можна 😅
@@foxiereads "Маленький друг" мене навіть самою обкладинкою тригерить.
Щодо "Ловця в житі" - спробуйте перечитати у більш старшому віці. Десь років у 45-50 абсолютно по-іншому сприйметься. Умене так і вийшло - від ненависті до любові.
Цікавий досвід, дякую, що поділилися)
То треба вже десь починати писати список книг, які варто перечитати років через 20😅
@@foxiereads хороша ідея )
Мої НІ з жанрів це: детективи, жорсткий сайфай, кіберпанк, "темне фентезі", яке складається з суцільного насильства і мізогінії (Мордімер Маддердін, гори в пеклі), горори-сплеттери, багато чого з магреалу.
Мої інші НІ: дешеві прийоми а-ля знущання над тваринами, гг-підлітки (в яких гарні стосунки з батьками ахах), гепі-енди зазвичай, сконцентрованість на завнішній дії і мало екскурсів у внутрішній світ героїв, нуарна естетика, гг-мачо і т.д.
Ну і цейво. СТІВЕН КІНГ)))
Ти без згадки Кінга як я без відкритих фіналів 😂
Щодо знущання над тваринами згодна, це дуже дешевий прийом. Єдиний твір серед прочитаних, який це використовує доречно - це Американський Психопат (з цікавого - це зроблено не з метою задати моральний вектор антагоністу, а щоб підкреслити злобу протагоніста)
Я дивилась твій огляд на "Американського психопата", ти мені це не продаси 😅 😂
Емілі Генрі «Книголюби» мені сподобалась, як ромком ❤ Дякую за відео, на детективах мені стало боляче 😅
О, я якраз до Емілі Генрі і придивлялась, але ніяк не могла обрати, з чого почати, дякую 🙌
Які милі ромашечки та комашки!
Детективи теж терпіти не можу)) А от щодо любовних романів можу хіба що Віднесені Вітром чи Джен Ейр порадити, хоча все ж таки не любов'ю єдиною) Пісню Ахілла можеш спробувати, до речі.
про себе помітила, що нормативна романтична література мені теж не заходить, єдиний варіант любові, що я читаю, то є фанфікшен, але це точно не твоя історія)
Чула б ти, як я матюкалася, поки ті ромашки клеїла 😂 Я ще й лаком для волосся на обличчя пшикала, щоб вони точно трималися 🤪
Про "Віднесені вітром" дякую, що нагадала, я вже давно збираюся її почитати, але це така книга "на фоні", про яку я інколи згадую що ой, треба, а потім забуваю ще на рік. "Пісня Ахілла" - це та, що Медлін Міллер написала? Я читала "Цирцею", мені зайшла)
@@foxiereads таааак, це від Міллер)
Парадокс: я люблю відкриті фінали, і щасливі, а також романтичну літературу. Одночасно з тим мені зрозумілі ваші книжкові ні та подобається цец канал❤
Я теж часто дивлюся книжкових блогерів, з якими у мене взагалі смаки не співпадають, мабуть мозок думає, раз не читаю такого, так хоч подивлюсь 🧐 І до речі, такі відео добре економлять гроші, бо я не біжу після них скупати пів книжкового 😅
Проти щасливих фіналів нічого не маю, але не люблю, коли вони притягнуті за вуха і коли геппі енд просто заради геппі енда.
Сон або марення? А як ти ставишся до ненадійного оповідача?) І які книги закінчувалися тропом сну?
Книги з ненадійним оповідачем мені, до речі, зазвичай подобаються. Бо одна справа, коли у героя сплутана свідомість і викривлене сприйняття реальності або він просто навмисно себе виправдовує, і зовсім інша - коли він тупо проспав всю книгу)
У тебе на каналі є окремий огляд на ту книгу, яку я у відео згадую, воно ще залетіло на багато переглядів, бо книга супер-популярна. Так от там в кінці виявляється, що герой був в комі (не хочу ніде говорити її назву, бо за такий спойлер мене на шмаття порвуть 😂) Щодо інших таких - мій мозок має вбудовану функцію стирати усе, що йому не сподобалось 😅, але я нагуглила цілу статтю зі списком творів з цим прийомом, якщо цікаво - можу скинути)
😉🖤
Ваше ні співпадає з моїм. А от стосовно так, то не знаю
Все, що не «ні», то «так»😁
Погоджуюсь майже з усіма твоїми "НІ" окрім детективів. А ще мені не подобається читати наукову фантастику. Такий жанр вважаю важким для читання