Фотоархів Карла Звіринського

1942 року, дізнавшись із газет про створення Державної мистецько-промислової школи, Карло Звіринський їде до Львова і розпочинає навчання на графічному відділенні. Зі спогадів Христини Звіринської, в 1943 році батько відвідував курси фотографії у Львові при МПШ. Тут варто зазначити, що львівська фотографія розвивалася динамічно та в контексті європейського шляху. Захопливими є як її перші кроки, так і творчість львівських фотохудожників Генрика Міколяша, Юзефа Світковського, Вітольда Ромера, історії численних фотоательє та товариств фотоаматорів, виставок міжвоєнного періоду.
У творчому середовищі Романа та Марґіт Сельських Звіринський мав нагоду пізнати, як працювали з цим медіа через різну естетику його старші колеги. Марґіт Сельська та Роман Турин експериментували з фотомонтажем ще в 1930-х. Злам розвитку візуальної традиції відбувся з приходом радянської влади, коли фотографія зайняла місце другорядного, «сором'язливого» медіа.
Фотоархів Звіринського - одне з найцікавіших відкриттів проєкту. У 2000 році Роман Метельський (дослідник фотографії, директор Львівського фотомузею, редактор онлайн-видання «Фотографії Старого Львова») оцифрував понад 200 плівок з родинного архіву Звіринських. На перших плівках були краєвиди зимового Лаврова, гуцульський празник в Криворівні. 70 відсотків об’єму матеріалу - це атмосферні родинні фото, решта - творча фотографія.
З опрацьованого виплив один цікавий нюанс щодо апарату, яким користувався Звіринський. Зі спогадів Христини Звіринської, це був «Зеніт», але Роман Метельський знайшов на декількох плівках характерний момент - накладання кадру на кадр та нерівномірні відстані між ними. «Зеніт» не дозволяв цього зробити, при зміні кадру переводячи його на чітку фіксовану відстань. Такі зміщення властиві апарату «Смєна», де переведення здійснюється вручну. Звідси висновок: перші серії фото митець робив саме «Смєною».
Значну частину творчої фотографії Звіринського займають фотографії лісу та його різноманітних текстур. Звісно, він не перший і не єдиний митець, що мандрував по карпатському лісу з фотокамерою в 1960-1970-х. Згадаймо Георгія Якутовича і його гіперреалістичні карпатські типажі, які йшли в основу позачасових образів гуцулів на графічних листах.
Зіставивши «лісові» фото Карла з його експериментальними підходами в художній практиці, можна стверджувати, що фотографія була методом пошуку мотивів, візуальних образів та композиційних рішень. Естетичний досвід фотографії, пов'язаний з таємницею, проявленням, і, знову ж - абстракцією, збуджує інтерес до віднайдених загадкових мотивів Лісу Звіринського.