В селі Балівка на Полтавщині. Розповіді місцевих мешканців, унікальна природа, традиційна хата
Vložit
- čas přidán 29. 01. 2021
- Село Балівка Новосанжарського району Полтавської області розташоване серед вельми красивої природи. Річка Ворскла і ставки, луки, які заливаються навесні водою. Риби тут завжди було повно.
Хати ще донедавна стояли під очеретом та були зовсім немаленькі. На покуті були ікони в рушниках. Чи не в кожній родині жіноцтво вправно вишивало, тому кімнати були прикрашені вишивкою, як на картинці.
Цікавими розповідями поділилися місцеві мешканці Токар Лідія Іванівна (1957 р.н.), Парфененко Олександр Сергійович (1938 р.н.).
Екскурсію провадить Назар Божинський, кандидат наук, доцент Кафедри містобудування та урбаністики Харківського національного університету будівництва та архітектури.
У відео використані світлини садиби в селі Балівка з особистого архіву Назара Божинського.
Документальний відеозапис здійснено в межах проєкту "Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки" Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду.
Інші записи проєкту дивіться: khotkevych.info
а також: malva.tv
Відеозаписи проєкту на Ютубі: / tvmalva
На Фейсбуці: / malva.tv
#Балівка #село #села #хутори #хутір #Новосанжарський_район #Полтавщина #Полтавська_область #НазарБожинський #хата #хати #традиційна_хата #українська_хата #хата_під_очеретом #мазанка #саман, #плетена_хата #хата_з_саману #садиба #зникаючі_та_зниклі_українські_села_та_хутори #ФондХоткевича #УКФ #ЗаПідтримкиУКФ
Дуже цікава розповідь.В такий хаті жила моя бабця,ми приїзджали на літо,я пам'ятаю.Зберігаю рушники і ії сорочку,то вже не рідна була баба,а рідна загинула у Голодомор.Батько мій був 1919 року.Полтавщина,Решетилівський р-н.Все хотіла поїхати,дочка казала,бачила з інтернету старі хати,п'ять штук,вже не жили були,а зараз мабуть вжє й тих не має,та нікому відвезти молоді заняті,а я не дойду
Було дуже цікаво знати
Дуже дякую вам за цікаві розповіді про життя
Дуже дякую за вашу роботу. Дивтись дуже приэмно.
Дякую уклінно за вашу роботу!
Смотрела на одном дыхании..мой РОД с Полтавщины,село Бетяги,ныне Великие Кринки
Дуже жарко але настане час повертатись до ЗЕМЛІ БУДУТЬ
На Полтавщіні дуже гарна природа.
Коментарі у підтримку найкращого каналу
Дуже важливу роботу проробили, зафіксували спогади місцевих, описали село, старі, вже нині зниклі хутори, такі етнографічні відео це просто кладязь цінної інформації для майбутніх поколінь, шкода, що не у кожному селі це розуміють. До речі, прізвище Божинський мені відоме - воно шляхетне, нащадки козацької старшини, згодом у Полтавскій губернії Божко-Божинські занесені до родової книги дворян. Чи не питали ви у пані Лідії, що вона знає про власних предків?
Кажуть старі люди : де ліс ріс , там і буде рости …..
Час розставить все на свої місця .
Огромная вам благодарность, как побывала в моей Диканьке.Краснодарский край.
Большое спасибо за рассказ.
Бальзам на душу.
Мои дедушка и бабушка жили в этом селе .Наша хата напротив ворот в колхоз Соседи Солодовник.Фамилия деда Омелич Григорий Иванович и Оксана Фёдоровна -- сыновья: Василий и Владимир.
Я дочка Владимира Вита.
Жила в селе 1968-1970год.
Колхоз,клуб,магазин,мёд.пункт.,танцы
Нагайныка. -- всё было
Мои подруги:Валя Хоменко,Света( дочка т.ПАШИ,которая работала продавцом)
Гулак Аня....
Очень хочется побывать в этих местах
Вдохнуть чистый воздух цветов.....
Это были лучшие детские годы.
Помню учительница ,которая преподавала в селе жила в нашем доме.(классы были по рядам).
А уже старшие классы были в Кунцево.
Помню свадьбу , дом располагался недалеко от школы( фамилии не помню)
На село было две машины:
Андрей и Павло шофера.
В коморе колхоза сидела,вела подсчёты Вера( заходила к нам в дом)
На сегодня от Веры сохранилось письмо к моим родителям,где описывает село с фамилиями односельчан/новости.
На жаль в живых нет отца моего, которого наверное знают те,кто остался в живых.
Ещё раз большое спасибо за рассказ
села.
👍👍👍😎
Який же добрий дідусь
Які важкі були післявоєнні часи
Неймовірно цікаво слухати старожилих українців, про їхню нещасну долю і поневолення життя диявольським совєцкім союзом, хай він згорить.
Це що реклама нашого занепаду?
Реальность жызни. Жаль
Це фіксація того що зникає