Токсичні батьки і дорослі діти | Нарцисичний розлад особистості | погані відносини з мамою | Аб`юз
Vložit
- čas přidán 6. 09. 2024
- 👩🏻💻 Для близького знайомства переходь за посиланням latunenko.com/
Створюємо разом україномовний ютюб! Донати на розвиток каналу «Психологія українською»!
🔗Посилання на банку
send.monobank....
🔗Посилання на buymeacoffee
buymeacoffee.com/ulialatuneV
💳Номер картки банки 5375 4112 0830 2914
💳Монобанк 4441 1114 0032 0150 Латуненко Юлія Евгенівна
💳Приватбанк 5363 5420 1871 0062 Латуненко Юлія Евгенівна
💵PayPal kobylinskyi.makar@gmail.com
Мене звати Юлія Латуненко. Я фаховий психолог з досвідом роботи більше ніж 18 років.
Маю базовий диплом Національного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 2022 по 2023 працювала психологом в Uniklinik (Essen, Germany);
Я є сертифікованим гештальт-терапевтом, арт-терапевтом, сімейним психологом і я працюю з клієнтами з усього світу онлайн.
- Я маю клінічний досвід роботи в онкологічних стаціонарах медичних закладів України та Німеччини. А саме, в Національному інституті раку (м. Київ) та Університетській клініці Німеччини (м. Ессен).
- Розробник онлайн-програм, серед яких: "Академія професійного батьківства", "Вища батьківська освіта" (ВРО - Фаза росту), «Не вмирай, кохання. Таблетки для стосунків", "Сепарація дорослих дітей від батьків";
- Автор книги нон-фікшн “Материнський сценарій” видавництво «Бомбора» (Москва, 2021), гонорар віддано на користь будинків для дітей-сиріт в Грузії;
- Автор єдиної на пострадянському просторі «Програми соціально-психологічної адаптації онкохворих дітей та їх сімей» (2007 р.), яка була видана італійським благодійним фондом Soleterre, перекладена англійською та схвалена італійськими психологами та арт-терапевтами, що працюють в онкологічній дитячій клініці Мейер у м. Флоренція. Ця програма пройшла апробацію також на базі Національного Інституту раку (м. Київ).
Підписуйтесь на мене у соціальних мережах:
📱 Мій психологічний Instagram ...
📱 Instagram моєї поезії www.instagram....
📨 Моя персональна сторінка у Facebook: goo.gl/XhMkDk
📚Професійна сторінка у Facebook: goo.gl/Y2kbQb
📢Дискусійна група у Facebook: goo.gl/BqZJQQ
Не забувайте підписуватися на мій CZcams канал, щоб не пропустити мої наступні відео.
📌Для запису на консультацію додавайтеся у Skype julyla2011 або пишіть повідомлення на WhatsApp, Viber, Telegram, Signal за номером +380632180898.
Підписуйтесь на мій канал!
#юліялатуненко #Токсичнібатьки #поганістосунки
Дякую це все правда 🙌
Хто це не пережив не зрозуміє
А хто пережив - обіймаю
Я дитина такої мами 😭
З подивом впізнала в цьому описі свою маму. Я думала нарциси це такі люди зациклені на собі, яких показово не хвилюють інші люди. Втім, бачу, що моя мама, яка показово жаліє своїх подруг, у яких діти не такі, пенсіонерів, бо вони бідні і нещасні, мого сина, якого я недостатньо люблю... Вона саме нарцис. Все дитинство вся сімʼя ходила навшпиньках. Все крутилось навколо настрою мами. Мама завжди мала бути задоволена, щоб все було ок. Втім я її памʼятаю тільки втомленою і сумною. Задоволеною - ні. Мені завжди було за це соромно і я почувала провину, що занепастила їй життя. Я ненавиділа вихідні, бо це ніколи не було про відпочинок, а було про хатню роботу, а потім навчання для хороших оцінок, які не дотягували до рівня мами. Тоді я була така втомлена, що хотіла хоч трохи просто полежати, без почуття провини, але ніяк не могла заслужити на це. Уже в дорослому віці я знайшла свій атестат і з подивом зрозуміла що вчилась майже відмінно. Бо по моїм спогадам я була десь на дні по встиганню. Авжеж, мама не зрозуміла моєї претензії, так ніби ніхто ніколи не хотів від мене ніяких оцінок. Якщо підсумувати, моє дитинство - це побудова комунізму, прекрасного ідеалу, який ніколи не наступить. А відпочинок і радість мали бути десь якраз після нього.
Також розповім про результат цього "щасливого, залюбленого" (по словах моєї мами) дитинства. Я упахуюсь як собака, завжди мала проблеми на роботі, бо дуже довго роблю задачі, які можна було зробити "на відчепись", а я роблю "ідеально". Постійно вважаю винною себе в будь-якій ситуації, на роботі чи вдома. Ми з чоловіком уже більше 10 років разом, маємо сина, а я досі думаю що він мене покине будь якого моменту, бо я недостатня для нього, лице в мене сумне, фігура не така і все інше теж. Це при тому що чоловік постійно хвалить мене за все, розповідає яка я класна людина. Але це ніби горохом об скло, я не можу повірити, що мене можна любити, бо для цього треба робити стільки, скільки я ніколи не зможу, і що важливо - все ідельно. Працювати, готувати, прибирати, бути супер дружиною, мамою, коханкою, а ще трошки психологом, лікарем. В моєму надбанні також маю діагностований тривожний розлад, який поставив психіатр. В мене немає жодної проблеми в житті, про яку я б сказала - ой та це дурня. Будь яка помилка - катастрофа, навіть якщо ця помилка абсолютно ніяк не впливає ні на чиє життя.
Я можу продовжувати ще довго. Але якщо підсумувати - життя для мене важка, складна, можна сказати - майже неможлива до виконання задача, що давить на плечі, бо скільки не старайся, не вийде ідеально. Я працюю зараз з психологом, але в таких монументальних речах як самооцінка емоційно зрушити щось дуже важко. Сильно глибоко сидить в мені ідея, що я нікчема. Втім, я радію, що зараз мені хоч не хочеться впасти і померти як в підлітковому віці, бо нереально винести таку відповідальність, тим більш дитині - стати ідеалом, коли твоя планка "ідеалу" десь за хмарами. Читаючи коментарі інших людей тут, розумію,що моя ситуація далека від найгіршої. Тому обіймаю всіх дітей нарциссів, кому було важче, і кому було легше. Ви важливі. Ви цінні. Я бажаю зцілити кожному з вас своє життя і самооцінку.
перфекціонизм - то відхилення, дійсно! про комунізм - геніально!
Дякую за Вашу розповідь! В мене дуже схоже "виховання" і його наслідки..
Хочеться вас підтримати. В мене теж були схожі відчуття. Мені допомогло те, що коли з'явився інет, я почала читати багато людських історій, і виявилося, що є діти, які виросли в набагато жахливіших умовах, ніж я. Я ж залишилась жива. Це було чередування знущань з істеричними обзиваннями і биттям по голові та цілковитого ігнору, це коли забувають про твоє існування, по кілька місяців не розмовляють, забувають годувать, а взимку давать теплий одяг. Але я маленька десь знаходила старий бабусин одяг, підперезувалась, бо пальто було без ґудзиків, зав'язувала хустку і так ходила в школу. Пам'ятаю, як вчителька мене запитала, чи у нас хтось помер? бо хустка була чорна). І це при тому, що моя мама вчителька була наймоднішою в селі, шила одяг на замовлення, її шкаф ломився. Найперший одяг, який мама нарешті вирішила мені купить, це був костюм на випускний в інституті, бо я нарешті стала людиною, тобто соціальною одиницею. Коли я кілька років студенткою жила без мами, я навчилася впевнено вголос виражати свої думки. Після інституту вона зі щирим здивуванням казала: а ти що, вмієш говорить? Я теж у свої 23 роки вперше почула, як мама говорить лагідним голосом гарні слова на її ювілеї, на який мені дозволено було прийти. В мене був легкий шок, я не підозрювала, що мама вміє усміхатися, а очі світитися теплом і любов'ю, я зрозуміла, чому її так люблять колеги і учні. Але мені з того нічого не дісталося.
Коли багато дізнаєшся про долі інших людей, то легше сприймати себе. А про фігуру, ось наприклад, коли я думаю, які в мене ноги негарні, я сама собі нагадую, що дякувати Богу, вони у мене обидві є, вони у мене не болять і я ними можу ходить.
Цікаво, яке у вас зараз спілкування з мамою? Вам потрібно ментально повністю відділитися від матері, бо ви все ще озираєтесь на її оціночне ставлення до вас. Коли ви хвилюєтесь за те, як ви зробили роботу, то ви згадуєте маму і як вона вас лаяла за оцінки. А якщо уявить, що ви дуже далеко від мами, відгородіться від неї високою товстою бетонною стіною. Або ніби ви на якомусь безлюдному острові, де тільки ви, ваш чоловік і син, і ви чуєте тільки їхню думку про вас, поки ви ще не склали свою. Почепіть свій табель з оцінками на стіну в гарну рамочку.
Дивіться, вам треба записать на папері те, за що вас хвалить чоловік, син, і навчіться сама себе хвалить вголос. А за невдачі кажіть собі : ну да, можу собі дозволить такий каприз! Зате я оте вмію - і тут же хваліть себе за щось!
А ще перед дзеркалом навчіться гарно всміхатися і не сутулиться, а прямо тримати спину! 😊
@@omelia9262 дякую Вам за такий розлогий цікавий коментар і поради. вражена Вашою стійкістю. я би точно зламалася і сиділа б вже десь на антидепресантах, якби мені випала на долю аж така систематична лякаюча холодність... а ситуація з одягом. кошмар. з мамою в мене зараз спілкування "по ділу", рідко. я прийняла те, що наші відносини такі як є. і не стануть іншими. вона помішана на онукові, тому доводиться. якби не він, гадаю спілкування було б - вітання на свята. хоча родичі щиро не розуміють чого я з нею так.))) оцей дисонанс, що для інших вона - сильна особистість, але чудова людина. ну хіба з приколами якимись своїми, як у всіх людей. а я не можу знаходитись з нею довше пів-дня на одній території. мені фізично від того погано - тахікардія, панічні атаки і багато багато гніву. але ви абсолютно праві, що мама досі багато вирішує в мене в голові, хоч розумом не є авторитетом вже багато-багато років. я надзвичайно легкоранима і рухаюсь дуже повільно. втім впевнена, що колись прийду до того, що думка мами більше мене не душитиме. я Вас обіймаю і бажаю всього найліпшого. але чомусь впевнена що ви й без моїх побажань з усім впораєтесь і все зможете. ви молодець!
У мене така мама.Я не побоялась поставити високий паркан. Бо попри всі агресії обрала себе ,свою свободу, свою родину, позитивне мислення і під ярмо не встала. Для мене важливі високі вібрації, довіра і справжня безмежна любов.
Я так вам вдячна за вашу відвертість. В мене мама також нарцис. Всі ті роки поки я жила з батьками в мене завжди були думки про самогубство… Мені пощастило, що в 23 роки разом з чоловіком ми переїхали до Канади. Я щиро вважала, що моя мама найкраща в світі, а ми найгірші діти, котрі існують. Вона так говорила і я вірила… Розуміння, що щось не так прийшло коли я ледве не померла під час пологів першої дитини. В мене почалась приеклкпсія і я знаходилась в реанімації. В такому стані я не могла дивитись за дитиною. Треба було дивитись ще й за мною. Коли врач сказав, що є шанс, що я не доживу до ранку, я подзвонила мамі і попросила приїхати і допомогли. Чоловік мав вже виходити на роботу. Вона жорстко відмовила, а потім через два тижні поїхала відпочивати на море. В мене почалась істерика, прибігли медсестри, почали заспокоювати і говорити, що в моєму стані це небезпечно. Зараз я думаю, що саме цей відчай і розуміння, що тільки я можу подолати і перемогти цей страшний стан, допоміг мені стати на ноги і вижити. Наш сімейний врач казала, що про людей, котрі виживали в таких ситуаціях, читала тільки в книжках. Сказала, що з такими аналізами крові люди не живуть. В мене відмовили деякі внутрішні органи… до того ж коли я була на шостому місяці вагітності в мене пішли камені в жовчному… вони заблокували жовчні протоки. Це страшний дикий біль. Я попала в реанімацію, хотіли терміново робити операцію, але я благала їх це не робити щоб не зашкодити дитині… Врач сказав, що якщо ще раз це трапиться то треба терміново робити операцію. Таким приступи в мене траплялись мінімум раз на тиждень… Сиділа на жорсткій дієті. А потім ще і геморой… теж треба було робити операцію. Коли я дзвонила мамі, вона навіть і не питала мене як я себе почуваю… а коли я розповіла весь той жах, котрий я пережила, вони мені просто в обличчя розсміялася і сказала, що я дуже трагічно про це розповідаю. Коли моя сестра запитала маму як вона так змогла поступити, вона сказала, що хотіла кинути роботу кине і приїхати дивитись за мною і дитиною, але я їй відмовила… ця брехня була гірша за відмову… Памʼятаю як від високого тиску ходила тримаючись однією рукою за стіну, а в другій дитина. Декілька разів від болю ледве не втратила свідомість. Дитя кричало 24 на 7… Я вижила і навчилась казати їй «ні». Моя мама - монстр. Постійні брехня, неймовірна жорстокість, відверте знущання, приниження, знецінення. Я сподівалась, що моя любов, доброта, співчуття, підтримка зможуть розтопити цю кригу. Ні, вона ніколи не стане матірʼю. Моя сестра також нарцис. Мені пощастило, що ми всі живемо в різних країнах і я не залежу від своєї сімʼї. Всім нам сил, терпіння і любові до себе.
"Не дала в дар, а дає у борг" - дуже влучний вислів. Почну ним користуватись ) Бо він мені дуже сподобався
Це точно -я із -за кордону слала гроші -більше 20 000€ наперед , щоб мені зробили заповіт на недобудовану хату в Україні!!😂😂 а за кордоном сама тепер ледве викручуюся! Мені сказала ця стара сука (« мама») , щоб я не парилася і жила на зйомному житлі ( в мене 2-є дітей)! Робіть висновки ! 😅😅
Дуже дякую Вам за працю!! Видно що Вам непросто говорити на цю тему, титанічна праця, удачі Вашій сестрі і особливо її психіці.. В мене така баба, вона знищила життя всім, сину який став алкоголіком і в свої 40 виглядає як 70-ти річний безхатько, моїй матері яку ЗДОРОВУ насильно замикала в псих лікарні /ще й заставляла брати мене в дитячому віці в тому участь, наприклад підсипати матері пігулки від яких їй ставало реально херово/, двом молодшим донькам в однієї синдром дифіциту уваги а в наймолодшої проблеми у відносинах і затяжна депресія. Щодо мене, в підлітковому віці вилізла спляча епілепсія на фоні стресу, нещодавно впадала в кому. Мій дід мав таку маму тому для нього поведінка баби цілком сприйнятна, всі навколо бажають її смерті але тим не менш, як вона починає хворіти всі миттєво коло неї. Це занадто складно, навіть коли переїхала і контактую мінімально її вплив відчувається, наче грається всіма як маріонетками, створює штучні скандали і суперечки щоб ніхто в межах сім'ї нікому не довіряв і ненавидів один одного.
Вибачте за довгий комент, просто хотіла поділитися своїм досвідом. Якщо Ви така ж занадто емпатична та інтровертна людина як я - найкращий вихід забратися і старатися зменшити контакти, якщо у Вас немає необхідної сміливості щось сказати в обличчя краще навіть не починайте, буде тільки гірше. Дякую якщо дочитали.
дякую Вам, комент занадто короткий!
А Ви не думаєте, що вони, старіючи, стають ще гіршими?
Я думаю, що якщо ми всі будемо про це відверто говорити, то вони будуть слабкішими, ми повинні відкрито про це говорити в суспільстві … дякую за цю тему 💛💙💛💙 чоловіки- нарциси поряд відпочивають 😂😂😂
Ви дуже точно описали мою колишню дружину. Вона є одночасно сама нарцисом і також жертвою такої ж матері. В неї розвинулася алкогольна залежність і тоді, коли вона була в стані алкогольного сп'яніння, то особливо вона доколупувалася до старшої доньки. Складалося таке враження що наче донька в неї щось відібрала. На публіці була гра в матір "квочку". Зараз ми розлучені і діти зі мною, але вона постійно намагається давити на них почуттям провини та соромом як і її мати. Особливо важлива для неї думка оточуючих, дітей вона фактично бачить тільки тоді коли їй потрібно взяти їх як реквізит на якесь свято з родичами.
То ви добрий батько, доньок виховуєте без їх мами. Шкода дітей, батьки яких розлучаються...
Від такої мами- не шкода. @@irinaniki9684
Дякую, Юлю,за вашу працю. Я відносно недавно тільки зрозуміла, що є жертвою своєї нарцистичної мами (мені44). Все своє життя вважала, що зі мною щось не так, тому, що щоб я не робила, яких би успіхів не досягала - все знецінювалось. Постійні образи, почуття провини, маніпуляції і шантаж(про кордони навіть натяку не було, все обшукувалось')в сукупності зі складними життєвими обставинами у віці 28 років довели до спроби самогубства.(в такому віці пішов з життя мій старший брат, її син від першого шлюбу...довга історія...але паралелі очевидні).Перше, що вона мені сказала, після триденної коми"Чого я тебе так їла? Перед людьми я пишаюся тобою"😢Без коментарів...Мені здається, що її більше цікавило не те чи я виживу, а що скажуть люди. Але, все це я вважала нормою, бо це рідна мама і мама зла дитині не бажає.Дуже тяжко усвідомлювати, що найрідніша людина по крові є монстром. Перший дзвінок, який дав мені зрозуміти, що напевно з моєю мамою щось не так, помітила колега по роботі. Коли вчергове, в розпал робочого дня телефонний дзвінок від неї, з цілим списком доручень,які я ПОВИННА зробити вже і негайно приголомшили мою колегу. І вона мене переконала що це ненормально. Намагаюсь вибудувати кордони, віддалилась і географічно, проговорюю ті моменти, коли вона робить мені боляче,а робить вона це регулярно і свідомо, бо мною вже все проговорено, що мені неприємно. Намагається маніпулювати на відстані (навіть диким писком в слухавку, коли я не даю їй "дозу". Я зробила висновок, що моя енергія є для неї життєвонеобхідною, але обезкровлююсь я і це не ОК. На фоні цього всього, відчуваю себе вичавленою як лимон і багато допущено помилок в житті з такою викривленою реальністю, навіть проблеми зі здоров'ям фізичним ( в 10 років у мене стався лівосторонній геміпарез, лікарі причини не знайшли...моя версія - психосоматика)...відчуваю, що так далі не можу, не хочу і не буду💪
Держитесь как можете !!!
Господи, як багато схожого! Я думала, що мій випадок унікальний, а нас таких багато...
Мені 49. До самогубства не доходило, але життя дуже понівечене. Від нарцистичної мами "ніжно перейшла в обійми" нарцистичного чоловіка...
Єдиний плюс з цього: даю свободу дітям, виховую їх зовсім по-іншому. І тому маю здорові стосунки і з сином, і з донькою, і з невісткою.
А мама зараз хворіє, більше року деменція, людина без пам'яті. І я не можу нічого сказати, порозумітися, дорікнути... пусті несмислені очі... Ні час не повернеш , ні здоров'я 😢. Дівчатка, тримаймося! А Юлі величезна вдячність за роботу.
@@antonina74 На жаль, так, нас дуже багато. При тому, що здоров'я моє так і не відновилося ( я залишилась інвалідом на ціле життя, не так все страшно, але проблеми є) вимоги до мене не зменшились. Хоча інколи від неї я чую слова співчуття і ніби то любові, але я відчуваю фальш і нещирість. Говорить це вона в ті моменти, коли від мене щось потрібно(особливо гроші) або підходить по ситуації. Навіть на вербальному рівні відчувається її байдужість(а це підсвідомо). Ніколи вона мене не обнімала, не цілувала, а якщо інколи так і робила, то з холодом, просто, бо так треба. Був момент, коли мені була дуже необхідна її моральна підтримка і я їй щось розповідала, гірко плакала і обняла...у відповідь нуль емоцій...вона як сиділа з кам'яним обличчям і опущеними руками так і не поворвхнулась. Для люблячої мами така реакція на біль своєї дитини нереальна. Я прощаю їй за свою понівечину долю, а те, що зважилась на коментарії - це свого роду психотерапія🤗 таким чином ми допомагаємо одна одній. Тримаймося❤️
@@user-ms8gz7xg5lшановна, думайте за себе в першу чергу! Ви в себе сама головна! Інакше ваша мати-монстриня зведе вас в могилу.
Вищить у трубку? Відкладіть трубку, покладіть на неї подушку і підіть пити чай, читати книжку, дивитися на щось гарне, або просто полежте у спокої. А отой монстр хай вищить.
Почніть зменшувати кількість грошей які ви їй даєте поступово але невпинно.
Бережіть себе.
Почніть робити вже своє життя для себе.
Керуйте своїм життям сама.
Згадайте про себе.
Ви в себе єдина любима унікальна і неповторна!
Станьте героєм свого життя!
Боже який жах, як Ви досі ще тримається? Якщо Ви разом з нею не живете то і заблокуйте маму скрізь та й живіть спокійно.І байдуже що думають люди. Бо люди мабуть вже давно в шоці від неї Вашої мами, але ж можливо вона маніпулює і ними, або вони просто прийняли сторону невтручання. Втім, якщо Ви автономна незалежна від мами, живете окремо і далеко то яка Вам різниця хто що думає. Тримайтесь 🤗🤗🤗 всупереч усьому.
Так, є і в мене така мати.
Я дуже довго страждала від її знущань, та думала , що це тільки в мене така ситуація.
Коли мені стало зрозуміло все, то начала бачити ці відео.
Дуже було мені важко. Але я вже все це переросла. Дякувати богу.
Я зрозуміла в 40 років, раніше думала, що моя мама - найкраща, потім зрозуміла, що вона знущалася з моєі сестри, яка мовчала (в українців культ батьків), а після мого розлучення, коли я була ослаблена емоційно, дуже-дуже агресивно взялася за мене, але дуже високі планки були завжди… ми 40 років навіть не підозрювали про цю її психологічну проблему … я думаю, раніше для моєї мами я була занадто сильною емоційно, тому вона мене не атакувала, тільки «вимагала» постійно гроші і подарунки … хороше відео, дякую 💛💙💛💙 тільки дистанція 💛💙💛💙
Професійно і правдиво. Вони не змінюються. І кожна спроба порозумітися - закінчується тим самим - новим конфліктом і старими звинуваченнями в бік дитини. Скільки б років дитині і матері не було. Шкода. Але не можна допомогти людині яка не хоче цього.
Мені 35 років, я зрозуміла що моя мама не здорова і токсична в 30 років в свій день народження, коли в той день 30 ліття я була зовсім сама, мама в сусідній спальні і навіть торта не купила... От тоді я почала думати, що живу не своє життя, а мамине. С тих пір почалася моя боротьба за мене, за моє життя і мої кордони. До слова, я народилася з важким пороком серця, але незважаючи на прогнози живу, Слава за це Богу! Все життя моя мама на людях була мамою героїнею, що в неї така дитина + жертва... а вдома була жорстока, холодна періодами і маніпулятивна. Змогла так сильно підчинити мене собі, що я навіть у віці 25 років повинна була розповідати про переписки, або побачення з хлопцями, читала мої щоденники. Я довіряла їй як собі, до якогось часу. Після 30 почала брикатися і говорити НІ, перестала реагувати на маніпуляцію погрозу коли вона вже не могла ніяк від мене отримати своє, то кричала в істериці і сльозах, що зараз піде з дому і не повернеться і що накладе на себе руки, а одного разу після того як вона мене штовхнула обличам в стінку і с криками "піду з дому, повішаюсь", я повернулася і сказала "йди і роби що хочеш, бо це твоє життя і твій вибір", вона пішла і в 23-00 вже була вдома(пішла до сусідки в сусідній будинок, пили чай), потім я ще рази два на цю маніпуляцію відреагувала так і все, вона себе вже не вбиває, потім почалися сильні матері слова, приниження, погрози вбити, задушити мене, проклинання і росповідання сусідам, родичам, друзям яких зуміла дістати про те, яка я погана. Маніпуляція на відчуття вини, боргу перед нею, про те що я погана донька. Переключилася на брата(старший брат), і він раптом став дуже хорошим і турботливим, пів року жив з нами, погрози, образливі слова, приниження почали набирати оберти. Мій хлопець якого маман не переносить, який для неї він поганий, врешті решт вмовив мене написати на неї заяву в поліцію по факту домашнього психологічного насилля. Наразі в неї другий суд і від мене з їхала (мабуть до брата), я живу одна(з хлопцем), погрожувала, що наведе порчу, щоб ми розійшлися(магія це її друге я), сусідку підговорювала щоб, коли я буду сама, щоб сусідка постукала вночі по вікнах, а я злякаюся і в мене буде серцевий напад і може я помру(сусідка відмовилася і мені розповіла). Я пересилання багато страхів і в мене зменшилися панічні атаки.
Я вдячна вам за щирість і щедрість, з якою ви поділилися власним болючим досвідом і допомогли багатьом з нас усвідомити , що це не ми були "поганими "дітьми, а наші батьки були людьми, що не вміли любити. Потрібно позбутися глибинного почуття провини і знати, що кожен сам будує своє життя і власні кордони, а також вирішує кого впускати в своє життя. Бажаю всім відпустити болюче минуле і жити щасливо в любові і гармонії!
Ви описали мою свекруху. Як наслідок, обоє її сини з таким же розладом особистості. Зараз одинока, усі від неї подалі. Молодший чесно признається що мати зробила все для того щоб їх сім`я розпалася. Вони ще й разом проживали і ситуації були жахливі. Мій чоловік набрався від матері цієї отрути також. Але він думаючий і мені вдається потрохи, інколи направляти ситуацію в позитив. Пам ятаю, коли вона приходила до нас побути з онуками.... По перше відверто ділила їх на улюблених і ні. А ще її дуже бісило коли я фарбувала губи, гарно виглядала та й ще кудись йшла ! Отоді по квартирі літали блискавки. Зараз мені смішно, але я й тоді не дуже переймалася. Тут головне знати собі ціну і ніякому покаліченому не дати себе зламати.
В мене теж була свекруха -нарциска. Розбила сім'ї обом синам. Тепер вони "бавлять" її. А я не підпускаю дітей до тієї родини
Скільки себе пам'ятаю, завжди старалася давати своїй агресивній нарцисичній матері супротив, стояти за себе та своє Я горою, вчитися говорити ні. І через це я завжди була для неї "породженням Пекла" та сволотою, а мій брат золотою дитиною, бо у всьому її слухав та не висовувався. Зараз мені 28, матері 50 і у наших відносинах величезна моральна прірва. Можна сказати, що я її просто терплю у своєму житті, бо щирих почуттів у мене немає після такого жорстокого дитинства. Спілкування повністю мінімізувала. Дякую за прекрасне корисне відео!
Пані Юлю, ви як завжди на висоті💛💙. Лаконічно, доступно, змістовно і корисно. Успхів вам в розвитку україномовного контенту❤
Можливо не по темі, але так вийшло що я вже доросла жінка після розлучення живу з дітьми з батьками. Живу тому що поки що фінансово не можу дозволити окреме житло. Діти шкільного віку. І от батьки не люблять коли я проводжу час з кимось іншим окрім них та дітей. Тотальний контроль.Взагалі будь який вихід із дому навіть в магазин сприймається скептично , "чого ти йдеш", "піди іншого разу" . Записалась на заннятя по фітнесу і замість того щоб підтримати та сказати молодець що займаєшся здоров'ям постійно підколюють і питають коли я нарешті перестану на ці заняття їздити. Я вже мовчу про те щоб з подругами бачитись. Моє життя тепер має проходити повністю з дітьми, і коли я хочу зробити щось для себе або провести час якось по іншому ,це сприймається нібито я зрадниця і якась погана людина. Про нові стосунки також кажуть,нехай діти виростуть а потім будеш з кимось зустрічатися. Діти не маленькі,їх не потрібно няньчити, вони вже в тому віці що можуть і самі вдома лишатися. Просто цікавить чому все так. Завжди думаю що на місці батьків я б навпаки раділа за дочку якби вона займалась тим що робить її щасливою.
Вони поводяться із вами дуже контролююче. Не бійтеся будувати кордони.
Нажаль і в мене є такий досвід спілкування з матір'ю. Дуже важко і неприємно знати, що твоє життя зіпсоване такими матерями.
Я вам дуже вдячна за це відео. Дуже розумію кожне слово, сказане вами. Моя історія про матір свого чоловіка, тобто про свекруху. Страждає не тільки він але я і наша дитина. 😔
Страшна тиранія з її боку, обестінювання і цькування. З сином вона веде себе саме так як ви і сказали. А я для неї взагалі помилка природи. Життя немає, скандали, стрес і нерви, майже кожен день. 😟 На жаль поки змінити нічого не можна.
Овеществляет -- опредметнює)))) дякую за відео. Такий контент є дуже важливим у нашому традиційному суспільстві. Зрозуміло, що можна надумувати і звинувачувати батьків у всіх смертних гріхах, але те, про що Ви говорите -- це інше. Хто з цим стикався, той розуміє 😢
Маю таку свекруху. Скільки і моєї крові попила, бо я реагувала на її закиди, але зараз я спиймаю її просто як токсичну стару, і можу спостерігати як вона намагається відкусити щось від мене, але вже їй не по зубам
Дякую за дуже цікаву лекцію. Після народження моєї донечки моя мама перетворилась на саме на таку матір-нарциса. Почались щоденні сварки з приниження, щодо того, яка я жахлива мати і дружина і як в мене в хаті все засрано, тоді ми ще жили разом. Тривав весь цей жах 4 роки, поки нарешті я не вмовила маму переїхати і все це через нав'язування мені почуття провини і істерики. Хоча раніше вона ніколи не була аж таким деспотом і ми діти не були її рабами. Напевне існують різні ступені і прояви. Але зацикленність на тому, що скажуть люди - це з самого дитинства і ще шантаж: якщо не по її доходило до погрози самогубством....
Дякую за відео та окремо за те, що ділитесь власним досвідом. Це дуже корисно 💛🩵
Така матір у мого чоловіка. Йому вже 38 років, а він досі боїться і чекає її визнання. Дякую за відео.
Дякую за вашу працю. Мені дуже допомогли розібратись хто є хто і поступово ставати сама собою. У нас була нарцистична мама і дуже добрий, інтелегентний, розумний тато, який рано пішов з життя. Я не могла зрозуміти чому мама постійно його "пиляє", що не так? З дев'яти дітей, схожими за характером на тата я і моя найстарша сестра, всі інші вважають нас якимись "ущербними", хоча в школі навчались на відмінно, я закінчила технікум з відзнакою, потім також інститут, але всім я щось винна, чомусь весь час в чомусь докоряють, коли в один момент сказала "стоп" і визначила кордони, чули б які плітки про мене пускають, я якийсь монстр. Зараз я мама семи дітей, виховала ще двох прийомних, маю трьох онуків, двох невісток і зятя, з усіма дітьми маю гарні стосунки, мені в радість жити для них. Вважаю, що дітей мені дав Бог, скоріше доручив мені виховувати їх, тому відношусь до кожного з повагою. З рідними моїми не прості відносини, все ще шукають провини в мені,а тепер ще намагаються шукати і в моїх дітях. Намагалась з усіх сил догодити, думала, що зі мною щось не так. Дякую, тепер зрозуміла, що не переконаю ні в чому, тому хочу залишок життя присвятити тим людям кому я дійсно потрібна і приємна. Дякую Богу, що в мене достатньо таких людей.
Я Вам дуже співчуваю і, водночас, захоплююсь вашою мужністю будувати залізобетонні кордони з мамою. В мене ніколи такої ситуації не було, але я з жахом уявляю, якщо б довелось спілкуватись так з мамою. Проте, в мого чоловіка така сестра, яка «одружилась» з братом і мене просто ненавидить, за сам факт мого існування.. добре, що він вчасно сепарувався від неї. Хоча наші стосунки і поштормило трошки, але ми пережили і вибудували залізобетонні кордони з нею.
Я так рада, що знайшла ваш канал. Дуже не висточало саме психологічного контенту після відмови від російського, вже рік його не дивилась і тут ви
Дякую за таку потрібну й болючу тему. У мене така матір. Зрозуміла це пізно. Завдяки інтернету, почала сама себе витягувати, збирати по шматках. Життя не склалось. Була одружена з таким же нарцем, як і моя маман. І вона дружила проти мене з колишнім чоловіком. Хоч і віддалилась від неї, але програма ще працює на рівні оточення. Скажімо, на різних роботах керівництво ставиться так сам споживацьки, як і моя маман - висмоктується увесь ресурс за мінімальну плату, знецінюються зусилля, аби не платити більше. А на попередній роботі керівником була моя однокурсниця, котра дуже заздрила мені, відповідно й умови створила, щоб мені життя медом не здавалось.
З маман я вибудувала кордони, вона змінила тактику - агресію поміняла на загравання, фальшиві похвали, аби лише я відкрилась, щоб далі жерти мене. Бо ж коли вона агресивно нападала, я внутрішньо групувалась, закривалась, ставала в бійцівську стійку, іноді замовкала на декілька днів, а іноді відбивала напади словесно, але спокійним тоном. До речі, свого сина, мого молодшого брата вона до нестямно любить. І вважає, що я маю віддавати свій ресурс не лише їй, а і брату, його дружині та його сину. І справді, жорстка заздрість від маман з дитинства й до сьогодні. І все, про що ви кажете, як про мене. Вона так раділа, коли після операції на мене полізла зайва вага. Замість того, щоб думати, що від зайвої ваги у мене може ускладнитись здоровʼя, вона принижувала мене порівняннями, що в неї тонка красива шия, а я запливла, як бегемот. Коли трохи схудла, вона всеодно каже, що я не така струнка, як її невістка. І все в мене не так, як у неї. Наприклад, гроші я так не вмію заробляти і т.д. Звісно, це ж вибір любого синочка. Хоча й з дитинства усі кругом дівчатка, доньки подружок завжди в усьому кращі, ніж я. У дитинстві вона фізично била мене, ставила навколішки: і просто на підлогу, й на гречку за будь-яку провину, навіть якщо я не так подивилась, а в дорослому віці - бʼє словами й маніпуляціями. А ще нарцисихи дуже брехливі. Ця брехня на кожному кроці іноді доводить мене до нудоти.
На жаль, не памʼятаю де зустрічала інформацію, що початкові, дохристиянські версії казок про мачух були саме про так званих, рідних мам, - жінок, які народили. Мовляв, давні словʼяни були дуже гарними психологами й контролювали ледь не поселеннями - вулицями поведінку мам щодо їхніх доньок. Коли дівчинка підростала, і якщо якась мати проявляла жорстокість, заздрість, цькування своєї дитини і т. д., то общини публічно засуджували таких матерів і наставляли на розум. От напевне, звідси, ментально нарци й бояться людської думки. Тобто, якщо людина тремтить, - що люди скажуть, - значить точно токсик. Потім прийшло вигідне нарцисизму і вампірицям - християнське - «мама - це ж святе», тобто їй усе можна, у казках поганими стали лише мачухи і зʼявились цілі покоління дівчаток зі зламаними долями, оскільки вампіриця не може дати своїй дитині міцного фундаменту й усе життя вибиває ґрунт з-під ніг. Хочеться сподіватись, що те, що ми нарешті говоримо про цю проблему відкрито, може і є одним із факторів повернення до нашого істинного, справжнього.
Дякую, Юля, за вашу працю.❤
В мене така матір. Спроби вибудувати кордони просто призвели до того, що вона не озвучує своє невдоволення, але приховати не може. Продовжує жити у своїй реальності, де вона центр і все має крутитися довкола неї. Спостерігаєш за таким і страшно
У мене дуже схожа ситуація. Вибудувала кордони - маман змінила тактику: замість агресіі почала видавати типу жарти, фальшиві улещування, похвала, яка ріже слух, аби лише я була відкрита, щоб вона могла далі жерти мене. І свого синочка, мого молодшого брата любить і вважає, що я маю служити, віддавати свій увесь ресурс не лише їй, а і йому, його дружині, котра є такою нарцискою, як і моя матір та його синові.
Неймовірно вдячна за відео і про те що поділились власним досвідом!
Мені 42 р., і нещодавно мала сильний конфлікт з мамою. Вперше за все життя я знайшла в собі сили сказати мамі те, що думаю і отримала просто атаку в свою сторону. Мама пригадала мені все, що коли-небудь її дратувало в наших стосунках, сказала, що я її принижую ( хоча це не так, я просто ідеалізувала свою маму донедавна), сказала, що саме я винувата в тому, яка вона стала. До слова, я не живу з мамою з 17 років. «Втекла» заміж до такого ж психопата. Але і жити з нею було неможливо. Весь час коли моя мама жалілась мені я старалась грати роль рятівника - якщо мама з кимось в конфлікті то я її підтримувала і розуміла. Але, йде час і я стала помічати , що мама моя прекрасно почуває себе в ролі жертви . І тільки но я почала ігнорувати її запити на рятування, я отримала шквал недовольства. Останньою краплею стало те, що мама просто мене послала …. В мене був шок, але коли я відповіла тим самим, мені стало легше. Тепер інколи мене накриває від думки, що я жила в ілюзіях любові і була жилеткою для своєї мами. Думаю, що якби нас не розділяли тисячі км вже 25 років, цей конфлікт був би неминучим значно швидше.
Моя мама ще маніпулює шостою заповіддю ,,Шануй батька і матір ,, , тим , що прокляне і тобі буде не щастити в житті, що тут твоє родове гніздо, звідки ти черпаєш сили і маєш тут щовихідних бути. На твої слова, що мені було боляче, вона перекручує слова і каже , що ти їй заздриш , бо ти не досягла тих успіхів, яких досягла вона. І взагалі, вони дуже часто дуже містичні і богомільні -- тільки з вигодою в свою сторону.
А ще -- що ти не така красива, як вона, не така професіонал. Що в людей діти як діти, а її завжди гірші, ніж в якоїсь тьоті Галі. І чуть що не по її -- зразу труситься губа, її починає трусити, падати чи підійматися тиск чи цукор, і всі мають бігати , підносити пігулки і страждати від почуття провини, що ,,матір довели,,.
ну і ну. Проклинати та бажати різного поганого у майбутньому вони люблять. Та не тільки вони.
Дякую за тему передачі На даль,в мене була мама,з такими проявами в характері ,я від цього дуже страждала і жила з постійним відчуттям провини.Коли мами не стало,я ще деякий час - більше двух років, жила з цим відчуттям.Потім,поступово,в мене почалися дуже гарні зміни і в особистому житті ,і в роботі - я пробачила себе за нелюбов до самої себе.
Ще раз, дякую за вашу працю)))
Щиро ДЯКУЮ Вам, пані Юлія. Лише одне може врятуватися від таких стосунків - це кордон. І відстань, бажано щоб через океан. Хоча і там достане. Це моя така суб'єктивна думка. Лише коли я зрозуміла, що мати може помилятися і АБСОЛЮТНО необ'єктивною бути по відношенню до мене, лише тоді я дала собі право на власне життя, простір, бажання. Прозріння принесло розпач. Практично, більшість з перелічених ознак, я пережила. Сьогодні роблю перші кроки до Себе. Це буває важко, бо живемо разом, проте, я вже розумію, що це її суб'єктивна думка і, дуже часто, вона не відповідає дійсності. Також допомогає творчість, приємна музика в навушниках і природа.
Навушники -це дуже класна штука у випадку токсичних родичів!😘
Втікай.
Подальше.
Жиаи своє життя, доки воно не промайнуло.
Мамі - теоефонний дзвінок раз на тиждень на тему "як здоров'я? " і грошові перекази.
Вони ( нарцисичні матері) не міняються. Ніколи.
З віком робляться лише гірше.
Я про свою зрозуміла в 48 років. Хоч і з 20- и років живу окремо, в іншому місті, вибудувала свою власну справу, повністю незалежна... Лише зараз зрозуміла, скільки "крові випито" з мене токсичною мамою.
Шкода, що не зрозуміла це хоча б 20-30 років тому.
Більше ресурсу було б збережено, інші рішення приймала б, більшого досягла б, мала б якісніше життя.
Тому, знімай навушники - і втікай. Чимпошвидше.
Успіху!
"Не бігай! Якщо упадеш, я тобі ще зверху дам!"
Дякую, Юлю! Ваші відео відкривають мені очі на мою маму і на мене… завжди очікую на нові змістовні і практичні відео! Наснаги, Вам!❤
Дякую за такий влог! Бачу, нас таких багато, що страждали /страждають від нарцистичних батьків.
100 % моя мати 😂
Іноді мені здається, що я її ненавиджу
Дякую ❤подумала: от би мамі скинути це відео. Але потім зрозуміла, що це не має сенсу. Скільки б я не казала їй, вона не бере відповідальність за свої вчинки
не має сенсу. наша мама наприклад каже що всі навкруги брешуть, нічого поганого не робила вона. Газлайтинг такий.
Дякую за відповідь, Юлія. Так, все так…
Дякую, Юліє. Дуже вчасно. Все про мою матір. Думаю, ми бачились востаннє (чи в передостаннє) цього літа. Накрило одразу всіма травмами. Відходитиму довго, але, сподіваюсь, більш не травмуватимусь об неї. Бо не підпускатиму близько і не спілкуватимусь.
Цікаво, дякую! Було би ще цікаво вказати, як нарцисичні матері ставляться до партнерів/партнерок своїх дітей: ревність, неприйняття, саботаж і т.д
Мені теж
моя мені каже про мого партнера «яке йшло - таке й здибало» або ж іноді може сказати «а він шо, не може зробити те-то або те-то?» ну, тобто для неї він є продовженням мене. і там неважливо що він вміє чи що він може. може б якби він був чоловіком дочки її колеги - то йому б ціни не було.
Дякую, за випуск❤
Майже всіма мовами зрозуміле слово мама... Чому вони можуть ставати такими? Що коїться в їхній душі? Моя мама мене часто принижувала, найчастіше перед хлопцями, які приходили до брата, я вже доросла жінка і мені вкрай важко спілкуватися з незнайомими людьми чоловічох статі. І, так я не боюся признатися, я відчуваю те, про що критикувала мене мама, ой в мене комірець завернувся, макіяж за інтенсивний, волосся не вмити... Коли я була дівчинкою, років 14, я як всі дівчатка любила косметику, одяг... І коли нікого не було все було добре. Як прихолили до старшого брата хлопці і я хотіла спілкуватися спочатку! Моя мама починала співати свою пісню, (навіть зараз соромно писати) подивіться на неї намалювалася, а в хаті не прибрано... А коли я пробувала віджартуватися, це ж вічно наші батьки... Моя мама могла почати агресією змусити мене до роботи наприклад, вдарити... Причому брата ніколи не чіпала. І я пам'ятаю, як я уникала зустрічей через сором і навіть сьогодні я не знаю за що, уже ніхто не стоїть наді мною і не принижує, але мені просто соромно... і сумно!
Не тому, що я така хороша, і не тому що так треба, але якось, я навть не знаю як, воно з самої душі виривається, я не хочу її винити, не хочу їх судити, я просто хочу дальше жити, я знаю, що вона також страждає і я не добра і не зла, я просто людина, яка колись мала таке дитинство, таку юність, а в світі існує ще більше зла... Тому це мій кусочок життя, я його приймаю, пам'ятаю, не тримаю зла... Тепер я доросла, пройшли роки, я вважаю це, як випробування долі, як своє життя, яке я могла прожити... Я люблю її... Так, я її люблю... Коли я її люблю, мені здається, що я така як всі, що у мене теж є мама, і у мене є родина, і що я не знайдена на смітті, не впала знізвідки, а в мене є історія, і є люди, які формували мене... Я люблю її за добро, за щасливі дні, за свята, за подарнуки...
Ох… у Вас дійсно важка історія, я навіть не уявляю як Вам було
@@angelaghost255 Дякую
Усі ми щось пережила. Це була моя школа , мабуть за те я навчилася справлятися і не боятися самотності, а може навіть полюбила...
Як же вчасно вийшло це відео❤
Дякую❤
О це про мою свекруху( я таких тупих та безчуттевих людей не бачила(
Пані Юліє, послухавши Ваші відео, зрозуміла, що моя мати була психопаткою з межовим розладом та нарцистичними проявами поведінки. Дякую, що прояснили мені, з ким я мала справу 44 роки аж до смерті матері. Я завжди списувала цю деструктивну поведінку на особливості характеру.
Дякую за це відео і дякую, що Ви поділились власним досвідом!
Пані Юлю. Будьте добрі відео на тему батьків взагалі. Не обовязково "токсичних". Скоріш за все "радянських". Які навіть живучи у твоєму домі будуть навязувати тобі свій спосіб мислення, які попри заборону солодкого чи ТВ будуть давати це дитині, але " тільки мамі не кажи". Як батькам пояснити , що вони вже не батьки, вони вже "бабуся і дідусь" і вони повинні слухати нас (дітей) , тому що виховують не дітей а внуків.
Все про мою маму повністю. Дякую вам що ви говорите на цю тему. Це дуже важливо. Бажаю всім дітям нарцисичних батьків сил і внутрішньої опори🙏🏻
відразу лайк авансом. чому ваша сестра досі не розірвала стосунки з матір'ю? чому терпить та ризикує родиною? ви правильно вчинили. це для мене теж етап життя, коли я боровся за сепарацію. дякую
Зараз я орендувала матері окрему від сестри квартиру, але якби ви знали , як ми її вмовляли виїхати з сестриної. Місяць я та її онуки вмовляли а вона крутила нами всіма та знущалась. Поки її онук не обматюкав її. Після цього вона переїхала на нову квартиру, яка набагато краща за сестриної. Вона не розуміє на жаль людської мови. Поки з нею по доброму вона це за слабкість приймає. Але ця квартира нова їй не подобається, тому що в ній ні з кого кров пити.
@@Latunenko-Yulia-psychologist
Ви ще панькаєтеся зі своєю мамою… я послала зараз в час війни -на 3 букви ! Досить з мене в мої 38!!!!😢
Дякую безмежно,це все про мене і мою матір,просто копія.Коли я стала ставити жорсткі кордони,то матір переключилась на сестру.Сестра стала прислугою для матері,а я ворогом .За те ,що я не ведуся на її маніпуляції вона мене прокляла і вже два роки ми не спілкуємось.
Дякую за відверту розмову 🤝
Я з сестрою теж діти такої матері😭, і зрозуміла я хто вона така і що робить в років 45. До того часу лунала молитва в голові: Боже що зі мною не так чому моя мама "божий одуванчик" а жити з нею неможливо, щоденні скандали істерики та регулярне побиття. Я бачу що вона різна але не розумію що відбувається, в неї завжди своя правда, і вона чомусь мені говорить що я тебе породила я тебе вб'ю. І одного разу вона мене чуть не вбила.😢. Боже поможи мені розібратися.
Ви описали мою свекруху! Я ніяк не могла зрозуміти,що з нею не так! Тепер стало ясно. Дякую!
Дякую . Я така нарцистична . Так что добре разумiю и живу самотня , не заважаю другим человiкам ,не одружуюсь
Це сумно
Спасибо большое.У меня такая мама.Дьявол под маской милахи.Я не сделала карьеру,осталась ее рабой,у меня нет семьи,мама приезжала каждый день пока я не развелась,у меня нет контакта с сыном.Сижу как в сказке у разбитого корыта.
еще не поздно строить все заново!❤❤❤❤
Юлічка, світло від монітору відбискує в окулярах і ми, глядачі, не можемо дивитись вам в очі коли слухаємо вас, а так хочеться... Особливо коли ви підіймаєте теми, які торкаються глибини людської душі. Бажаю скорішого розвитку каналу.
Дякую, значить буду без окулярiв. це не є проблема)😘
Дякую Вам за відео, це було дуже важливо почути. Якраз подібне читаю в книзі "Драма обдарованої дитини". Боляче, дуже боляче, але розуміння, що я не одна і багато хто з цим справився - надихає не впадати в грандіозність чи депресію, а просто жити своє життя, бо вже можна ❤️🩹
Чому про це не розповідають у школі? щоб ми не вибирали хворих людей собі у пару
Дякую 💙💛
От таких мам нужно уезжать в другой город, а ещё лучше в другую страну.Они и кровь пьют и по кусочку откусывают.
Куди б не тікала, а мама завжди залишається зі мною в моїй голові, завжди чую її голос, хоч я і на іншому континенті, хоч і не спілкуюсь з нею декілька років. З голови маму не викинеш. Гадаю, що не я одна така, кому сепарація не допомогла. Потрібно перепрошивати мізки.
@@aliya5533да, это внутренний критик…можно уехать от мамы, но в голове от неё очень сложно сепарироваться.
@@aliya5533 У мене те ж саме. Вже 8 років не живу з матір'ю, але все ще не до кінця морально сепарувалася. Вона досі намагається лізти у всі щілини мого життя навіть на відстані, хоч я і постійно даю супротив. Але коли ти не вільний від неї в голові - вільним ти не будеш ніколи. Це дуже важко, я вас розумію.
Дякую, за відвертість. Дуже корисний матеріал.
❤❤❤дякую за працю і корисну інформацію🙏
Моя маман теж мене так позорила і погрожувала, що прийде до мене на роботу і розкаже, яка я насправді. І вона пришла одного разу на роботу до мене пʼяна. І в школу пʼяна приходила, і в гуртожиток, мене з гуртожитку вже хотіли виганяти за те, що матір ночує, але їй було все одно
дякую величезне за це відео! нажаль, у мене якраз така мати і такаж сама була бабуся. Коли я почала відстоювати свої кордони, спочатку вона стала поводити себе, по відношенню до мене, щє гірше, а потім дуже різко взагалі припинилися будь-які комунікації, звісно, вона в цьому звинувачує мене.
це її проблеми, живіть щасливим життям!!😂😂
Коментар на підтримку, дякую. Тема болюча надзвичайно.
Дякую
Я помічала що такі мами є. І казала не раз- що мама- не до мами. Різні є! Богу дякувати- моя була мудра і прекрасна.
Дуже корисне відео, дякую!
Ви ніби то мою маму описали. Я поїхала від неї за три тисячі кілометрів.
У мене така мама і, нажаль, я стала такою ж мамою. Все розумію, намагаюся змінитися, але часто щось зсередини сильніше за мій розум і намагання…😢
Дякую, за щирість, я після відео, намагалась знайти подібну ситуацію моїй,, і Ви її озвучили. Мені майже 60, і у двох моїх батьків нарцисів хто міг вирости, звичайно дочка НАРЦИС в квадаті!! Як жити з цим коли усвідомлення прийшло коли зіпсута психіка двом дочкам,, одна повністю відвернулась, і самій життя немає. Як тяжко усвідомити, що розбите шкли ніколи не буде ціле! Хочеться вити вовком!
Про мою маму
Коли я зрозумів,хто вона,і почав відстоювати свої кордони,до речі у 46 рочків,то вона мені почала казати,я всім казала який ти в мене золотий,а тепер бачу що ні,квартиру мабудь перепишу на меньшого сина,бо бачу від тебе стакана води не дождеся.
Хоть раніше після смерті третього її чоловіка постійно підтримував коштами
Також виросла з мамою з нарцисичними рисами. Все "дитяче" життя я була грубіянкою, хамкою, невихованою. Але у студентські роки, під час чергової "проповіді" я вирішила повідомити їй, що оскільки моїм вихованням займалась вона (батьки розлучені з ранього мого віку), отже, грубіянити, хамити, огризатися я навчилась у неї - інших прикладів не мала.
Більше таких розмов не було - мати ніколи мені не казала нічого подібного, і була вражена почути таке. З часом вона визнала неправоту.
Вважаю, мені ще пощастило - хоча б у дорослому житті я не конфліктую на цю тему, і отримала стійкість до таких зауважень від сторонніх осіб, коли подібне трапляється.
Моя мама мені закидала, що я поїхала на навчання і, начебто, обіцяла, що все чого мене навчать в університеті, я буду їй переповідати, щоб вона теж те все знала. Хоча я такого не обіцяла, але все життя була винною за те, що у неї не було вищої освіти, а у мене була. Ще за купу всього була винною. Але останньою краплею було те, що коли сестра захворіла на рак і я їй про те сказала, дуже обережно, бо думала, що вона буде страшенно переживати, мати сказала, що може в неї самої рак, але ж вона не піде до лікаря. А ще сказала, що сестер у людини може бути хоч десять, а матір лише одна, тому я не повинна їхати допомагати сестрі, а мушу залишитись біля матері. Я все ж поїхала. Але після смерті сестри приїхала до матері лише один раз. З того дня лише надсилала гроші їй та людині, що ходила для неї в магазин. Я більш не могла її бачити. Вона померла самотня. Але пробачити ті слова про сестру я їй не змогла. Раніше вона і мені казала, що дарма так за мене переживала, коли я була мала та дуже активна. Що от їй сусідка казала "Чого ти хвилюєшся? Не буде Галя - буде другая" - от так і треба було робить. Але то було про мене, і не було так боляче. Царство небесне.
А якщо мама...завжди...скільки я себе тямлю нещасна...якщо рішення народити мене це було щось безглузде, якщо звичайне піклування це героїчний подвиг , з її сторони...на який я не заслуговувала і маю це возвеличувати бути за це вдячною... як за якийсь Божий дар, якщо я не маю права поважати себе, свої кордони, свою точку зору, бо вона вважає що це прояв мого егоїзму, невдячності , якщо любити власного батька...означає зраджувати її, якщо мама вважає нікчемою , ставить у приклад дітей знайомих...і коли ти робиш щось гарне , намагаєшся проявити себе...чуєш критику, насмішки...якщо ти маєш поважати її..більше за себе...якщо вона має бути центром твого життя...і з відчуттів в решті решт...у тебе до неї лише безмежне відчуття провини перед нею....
Щиро дякую🌼🍀🪷
Нарциси так ставлятся до усіх хто від них залежить і не може піти
А мені,, повезло" в житті! У мене така мама і така свекруха!Можете мені,,позаздрити"!😂😂😂
У мене так само,це прям бінго
Шановні Юлю прекрасна українська мова кожного разу краще і краще . Цікава і важка тема
Було дуже цікаво! Дуже дякую за відео!
Дякую, корисно❤
Я перенесла 10 операцій по проктології, дуже складних це ще не кінець моїх лікарняних пригод, на що моя мама сказала уявляєш скяльки в тобі гівна. Шок контент. Це лише одине із...............
Дуже актуальною,дякую
Багато еспатії до психологині, це справді дуже дуже сумно що замість того щоби зростати в любові і прийнятті дівчинка змушена терпіти таке ставлення від найріднішої людини
На мою думку це дуже невдалий опис матері-нарциса. Описана агресивна, відкрито жорстока жінка, а насправді такі матері грають значно більш тонко. Вони бувають навідь і лагідними і дбайливими (особливо на людях). варто описати саме їх маніпуляції, бо саме тому дорослі люди не можуть позбутися від залежності від таких матерів, бо вони не бачать ці хитрощі і дісно відчувають сором, провину перед матір'ю. А від таких відкритих мегер бистро відкрещуються і обмежують спілкування. Думаю ви описали просто свою матір, а не матерів-нарцисів взагалом.
Не завжди.Є різні типи поведінки таких матерів.Маніпуляції виною,соромом,страхом,нав'язування відчуття нікчемності,вічний обов'язок.Як вам би така фраза за те,що кожна людина варта поваги по факту народження:,,Ти г.....но!Ти хочеш поваги?!Та я МАМА!"
Дякую за відео! Про синів чула навпаки, що вони є улюбленцями, власне, в моїй сім'ї так і було
Дуже корисно, дякую 🤍
Дякую за ваші відео ❤❤❤
Дякую за відео❤
Ви розповідаєте гарно, спокійно і дуже ретельно. Мені це подобається. Є зауваження до вимови. В укр. мові всі шиплячі тверді (ж, ч, ш, щ) тому постарайтесь їх не пом'якшувати, бо це видає у вас великий досвід спілкування російською.
ні, ч м'яка насправді!
Мені завжди казала, дивись як вчатся твої подруги, щось зроблю каже гарно, але можно краще. Не подобалось де я працюю. Зараз я доросла людина і їй важко мене контролювати.
Дякую за цікаву, як завжди глибоку інформацію❤
До мене за кордон приїжджали « батьки» і тут таке влаштовували!!!! Хай Бог милує 😢😢😢😢😢навіть до рукоприкладства доходило ! А те що я «сука , курва і проститутка» --то це ще з дитинства …..
то капець суцільний((, співчуваю
Такі страшні речі розповіли, що подумалось, вже за собою треба добряче дивитися, щоб самій не бути нарцистичною для когось. Може таке бути, що нарцистичні типи особистості це "енергетичні вампіри"?
Мені з мамою повезло. Дякувати богу!
Опредмечує дитину
Благодарю ❤ видео очень понравилось ,моя мать это просто демон.......
100%
Кожне слово, Кожне приклад!!!!!!!! Точно!