ДЖЕРОМ КЛАПКА ДЖЕРОМ - ЧИ ПОВИННІ МИ ГОВОРИТИ ТЕ, ЩО ДУМАЄМО, І ДУМАТИ ТЕ, ЩО ГОВОРИМО
Vložit
- čas přidán 8. 06. 2024
- "Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо?" - це есе Джерома К. Джерома, в якому автор досліджує питання чесності, відвертості та соціальних норм. У своєму характерному дотепному стилі Джером розглядає дилему, чи завжди варто висловлювати свої справжні думки та чи відповідають наші слова нашим істинним переконанням. Твір спонукає читачів замислитися над важливістю щирості та тактовності у спілкуванні, а також над складнощами, що виникають через невідповідність між думками і висловлюваннями. Есе насичене іронією та тонкими спостереженнями, що робить його актуальним і сьогодні.
Читає: Ярослав Макєєв
______________________________
ПІДТРИМАТИ КАНАЛ ТА ОЗВУЧКУ НОВИХ КНИГ МОЖНА ЗА ПОСИЛАННЯМ НИЖЧЕ:
МОНО send.monobank.ua/jar/9vvfDoJyAk
ПРИВАТ next.privat24.ua/send/chxix
НА КАВУ buymeacoffee.com/foliant
Або на карту банку:
5375 4112 1933 4260 - МОНО
5168 7521 0392 8597 - ПРИВАТ
4790 7299 3812 3155 - ОЩАД
4119 9700 1543 5997 - РАЙФАЙЗЕН
ЩИРО ВДЯЧНИЙ КОЖНОМУ З ВАС ЗА ПІДТРИМКУ! - Hudba
______________________________
ПІДТРИМАТИ КАНАЛ ТА ОЗВУЧКУ НОВИХ КНИГ МОЖНА ЗА ПОСИЛАННЯМ НИЖЧЕ:
МОНО send.monobank.ua/jar/9vvfDoJyAk
ПРИВАТ next.privat24.ua/send/chxix
НА КАВУ buymeacoffee.com/foliant
Або на карту банку:
5375 4112 1933 4260 - МОНО
5168 7521 0392 8597 - ПРИВАТ
4790 7299 3812 3155 - ОЩАД
4119 9700 1543 5997 - РАЙФАЙЗЕН
ЩИРО ВДЯЧНИЙ КОЖНОМУ З ВАС ЗА ПІДТРИМКУ!
Дуже дякую, чудово! Української мови має бути більше!
Щиро дякую. Української неодмінно буде більше. По іншому і бути не може)
👍👍👍👍👍👍👍
Спасибі Джерому К, Джерому. Гумор + іронія + трохи цинізму. Зате чесно. Отакі ми, люди.
Ну на рахунок цинізму це точно підмічено)
Вже третій день слухаю ваш канал. Дякую вам.
Щиро дякую! Мені дуже приємно)))
Так воно і є, але ми нічого не змінимо. Файно, йдемо далі. Щиро дякую Вам за нагадування нам за людські недоліки, можливо ми трохи і змінимося, но думаю ненадовго .😂😅😊
Дякую Вам за коментар! Я бачу цей твір в багатьох викликав купу думок та роздумів)
Ну, щоб там не вигадували собі моралісти й святоші, але об'єктивно "прикидання" і "вміння брехати" - це цінне еволюційне надбання, яким вміли володіти ще деякі комахи. Завдяки йому людство не тільки вижило, але й значною мірою створило одну з підвалин нашої "цивілізації".
Інша справа, що, як і все в природі, ця людська якість не має однозначно "чорного" або "білого" забарвлення: ми такі, і це просто варто враховувати, не творячі зайвих ілюзій.😊
Дякую! ❤
Дякую! Обожнюю твори К. Джерома. Такого тонкого юмору, як у нього важко знайти. Справжній англійський юмор! Гарно прочитано!
Щиро вдячний за Ваш коментар!
Привіт! Молодець автор, все так чітко описав ( хоча, не всі ведуть себе й говорять однаково в тій чи іншій ситуації) Місцями, навіть, смішно було. На кожен його приклад можна подискутувати що, чому і як. Але то таке, поживемо простіше) Та я рахую, що думати про те, що говориш завжди треба, а говорити про те, що думаєш - не завжди. Дякую, що порадували оповіданням такого позитивного Джерома і як завжди чудовим прочитанням. Хай щастить!
Дуже дякую Вам, що не забуваєте коментувати 😉
@@foliantstudio Та як тут забудеш!? Хочу написати хоч тих десять слів для просування каналу, а виходить чуть не твір на уроці літератури. Вчепилася до тих букв ніби ніколи не бачила 😁 О, далі нашкрябала пів зошита🫣
Гарне оповідання, та вартувало копнути трохи глибше: штучними-бо є не лише доброзичливість і порядність, але й мізантропія, фашизм, жадібність. Людину так само штучно “вивчають” ненавидіти, як і любити. І це в жодній мірі не значить, що ці почуття не мають стати справжніми любов'ю чи ненавистю. Одначе вони зачинаються з принципу “так ніби …”
Дякую, дуже приємно почути цього автора! Бажаю Вам успіху і вдячних поціновувачів!
Дуже Вам вдячний за прослуховування і за побажання)
Отримала неабияке задоволення від твору і його прочитання!
Сміялася від душі, особливо на початку 😂
Нагадалося дитинство, коли ми з моєю подругою, фантазували, що якби у людей були довгі вуха (ну, як у зайця чи ослика))) і люди саме вухами виражали би свої емоції))), коли радість і щастя-вуха стирчать догори, а поганий настрій чи злість - опускаються. А вуха такі, що не сховаєш🙄😆
І ми собі уявляли такі ситуації, коли фальшиво радіють і хвалять когось а вуха, як дохлі 😂
Малими ми вже відчували цю фальш.
Дякую Вам за прослуховування і за те, що поділились своєю історією. Як я вже писав раніше, не очікував, що цей твір викличе у людей стільки думок, вражень, а тепер ще й спогадів)
Дуже задоволена і оповіданням і виконавцем!Просимо ще!😊
Дякую Вам! Скоро буде 😉