Неочікані підсумки соціології КМІСу. Хто вниз, хто вгору й чого очікувати на ймовірних виборах?

Поважна соціологічна компанія КМІС провела чергове опитування. Запитань небагато, методика абсолютно коректна, дані заслуговують на довіру. Властиво, питань тільки два: як українці оцінюють розвиток держави? І тут усе сумно. Падіння впевненості в правильному розвитку подій катастрофічне. А друге - це рейтинг довіри до ряду відомих публічних персон, частина з яких матимуть вплив на наше близьке майбутнє, коли Україна отримає ще один, можливо, останній шанс. Ідеться про ймовірних кандидатів у президенти після припинення війни (як би я хотів тут написати "після перемоги"). От я б не хотів говорити нині про майбутні вибори, але ж не я починаю. Наша влада вже вкотре поводиться так, як ведуть себе недобропорядні політики перед виборами. Поки війна, їх проводити не зважаться. Але вже й у ворога, й у нас усе більше натяків на якесь перемир’я, найстрашніше в якому те, що його явно готують за кремлівським сценарієм. А що далі? А далі отой кардинальний вибір.
Ця соціологія від КМІС не передбачала запитань про можливий вибір. Це під час війни аморально й непрофесійно. Але нам треба для себе орієнтуватися, чого очікувати, включно з неадекватними реакціями цієї влади, яка вже усвідомлює, що програш для неї - це не просто поразка на виборах. Тому я дозволив собі зробити співставлення рейтингів довіри оцінених в опитуванні осіб з їхніми перспективами. І коли пробуєш так переоцінити всі ці цифри, раптово приходить розуміння, чому ж так нервується ця влада, чому сходить з розуму Зеленський, через що ледь не зубами готовий вгризтися в горло двом опонентам. Річ у тому, що якщо б на вибори пішов Залужний, то результат ніби ж цілком прогнозований. А якщо ні? А тоді раптом цифри починають грати іншими барвами.
Річ у тому, що довіра дуже по різному конвертується в підтримку на виборах. Довіра до лідерів опозиції - це майже точний їхній електоральний рейтинг мінус відтягуваня голосів різними технічними й купленими «кандидатами». Президентський - це довіра до посади. Я співставляю довіру й електоральну підтримку Зе, коли їх останній раз відкрито оцінювали напередодні вторгнення й порівнюю з нинішнім та ще з витоками, які вже давно гуляють в інформаційному полі. І можете заткнути рота отим свідкам «збитого льотчика». За нинішніми опосередкованими оцінками у випадку, якщо Залужний не висувається, а Зеленський таки піде й порозганяє всіх на своєму полі, то в другому турі ми можемо побачити дуже неочікувану нині пару: Порошенка й Тимошенко. Ні, це лише у випадку, якщо вибори пройдуть чесно, без фальсифікацій та тиску й дискримінації проти опозиціонерів. Бо за багатьма оцінками, електоральна підтримка в першому турі (не плутати з рейтингом довіри!) Зе від 15% до 20%. Й продовжує стрімко падати. У Порошенка близько 30% і зростає (це, якщо псевдо-демократики не порозтягують), а Тимошенко може перевищити 15%. Отакі неочікані перспективи. А вони вам торочать: «Нема перспектив, нема перспектив, шукай заміну». Та тому й торочать і аж захлинаються від люті.
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.