Цінуймо батька! Вірш про батька і сина. Автор Алла Кірик

Sdílet
Vložit
  • čas přidán 21. 08. 2024
  • #тато #батьки #деньбатька#сімя #син #цінуй#вірші #віршізізмістом #віршіукраїнською #християнськийконтент #християнськівірші #християнська_поезія #father #sun
    В саду, на лавці вдвох сиділи:
    Дорослий син, журнал читав,
    І старий батько посивілий,
    Аж, раптом, сина він спитав:
    - А що то є? - вказав на пташку,
    - То горобець, - промямлив син.
    Склероз старого мучив важко,
    Напружив борозни морщин.
    - А що то є? - знов запитався,
    - То горобець! Я вже ж казав,-
    Синок поволі дратувався,
    А батько знову запитав:
    - Що то за пташка? Сірі крильця,
    Такий вже гарний різновид?!
    Тут син, зненацька, розсердився:
    - Та скільки ж можна?! Остогид!
    Аж зле зробилося старому…
    Побрів до хати мовчазний,
    Дістав там зошит із альбому,
    Затертий і непоказний.
    Приніс його. Сів коло сина.
    Щось став в щоденнику шукать.
    І голова поникла сива,
    Коли почав його читать:
    ”Сьогодні ми в парку гуляли,
    Андрійку нині - рівно два,
    А там горобчики стрибали,
    І панувала скрізь весна.
    - А сьо цє, тату? - син питає,
    - Моє ж ти сонце!.. Горобець!
    - А сьо цє знову там літає? -
    - Моя ж ти радість!.. Горобець!
    - А сьо цє сіло? - син лепече,
    - Коханий хлопчик!.. Горобець!
    - А сьо цє клильцями тліпоцє? -
    - Який смішний ти!.. Горобець!..
    Разів зо двадцять запитався,
    І я щораз відповідав,
    При цьому - радо посміхався,
    І гордо сина поважав…”
    … Старий підвівсь, забравши зошит.
    Почовгав в хату… Ну, а син,
    Закляк, неначе відбув допит,
    Бо сором очі застелив…
    … Дитині варто цінувати,
    Любов, яку дають батьки,
    Про це доскону пам’ятати,
    Чинити завжди по-людськи…
    Алла Кірик 03.03.2020

Komentáře • 4